На дворі осінь прохолодою вже віє,
Холодні крапельки дощу лягли на скло,
Кругом усе вже скоро оніміє,
Та серце відчуває ще тепло.
Уже стемніло і ти знов приходиш,
Красиві квіти у твоїх руках
І весело про щось мені говориш
Не помічаєш сліз в моїх очах.
І ніжний ти і лагідний зі мною,
Твій погляд випромінює тепло,
А я тебе немов не помічаю,
Неначе тут тебе і не було.
Ну як мені тобі все пояснити?
Невчасно ми зустрілися з тобою,
Не можу зараз я ТЕБЕ любити,
Забудь прошу і не ходи за мною.
Спливає час, усе міняється ти бачиш,
Ніщо уже немає вороття.
Змінити можна все , якщо захочеш,
Та непідвладні часу сильні почуття
Не можу я лише одним бажанням
Відкрити серце іншому своє,
Моя душа іще живе стражданням,
Бо іншого люблю я , не ТЕБЕ!!!
Я тільки з ним щаслива можу бути,
Заради нього зараз я живу,
Невже не можеш цього зрозуміти?
Залиш мене, забудь мене, прошу!!
Можливо хтось тебе так само любить,
Оглянься, й не дай ти їй страждати,
Вона тебе зігріє й приголубить,
Не треба час на мене витрачати.
Ти кажеш, що тобі зі мною добре,
Що відчуваєш ти зі мною спокій.
Та з часом це усе у тебе пройде,
Забудеш з часом навіть мої кроки.
Можливо ти собі лише придумав,
В думках!! не можеш ти без мене бути.
Я впевнена – це стане все минулим
І з часом зможеш ти мене забути.
Пробач, не хочу я з обману починати,
Лиш дружба може бути поміж нами,
Навіщо буду я надію подавати ,
Не можеш бути ти моїм коханим.
Повір, так краще буде і для тебе,
Пізніше можеш важче ще страждати.
Ти поверни ці почуття до себе,
Нам зараз краще з дружби починати.
Настя Ковал відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, можливо, тут просто описала реальну життєву ситуацію, історію з свого життя, може получився трошки завеликий віршик, але там важко щось викинути, історія не буде такою чіткою, повною...
Мені подобаються вірші про кохання!Особливо сподобався ваш. Чудовий вірш, так надихає. Читаючи його ніби щось переживаєш, відтворюєш якісь події.
Настя Ковал відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Приємно, що вірш зподобався, у вірші дійсно викладені певні події, що відбулися у реальному житті, коли кохання ще не відпускає, з іншим можлива лише дружба, але він цього чомусь поки ніяк не може зрозуміти, це справжня історія, тому напевно Ви і відчули її дуже реально. Дякую за правильне сприйняття Квіточко осені!!!
Настя Ковал відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так Соломійко, воно багатьом знайоме, кохання далеко не завжди буває взаємне, часто буває, що любиш того хто до тебе байдужий, а тебе любить той, якому ти можеш лише дружбу запропонувати..., трошки сумно...але таке вже це життя....
Так, дружба... можливо це початок...Категоричність з часом відійде і залишаться почуття, якщо судилось, звісно...
Нехай пощастить у коханні!
Настя Ковал відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за побажання. Почуття залишилися лише дружні.Доречі я вірю в дружбу між мужчиною і жінкою,маю дуже хорошого друга.Кохання теж знайшла,але з іншим і взаємне воно.
