Закрадаеться знову у душу туман.
Темно-сивими пасмами серце стискае.
Поруч мене він завжди на чатах стоіть,
Взяв в обійми і не відпускає.
З усіх сил вириваюсь з обіймів отих,
І відчаявшись вирватись-плачу.
Така довга туманна ця ніч в чужині.
уже більше як рік я тут сонця не бачу.
Сонце.Сонечко.Всім ти несеш благодать,
Ти з висоти цілий світ оглядаеш ,
На Вкраіні іще ти світило мені ,
А тут своє личко від мене ховаеш.
Усміхнися,прошу, на хвилинку мені,
Загляни крізь тумани у зранену душу.
Щось просити сьогодні я маю тебе.
Не можу насмілитись,але все-таки мушу.
Коли завтра погасиш досвітню зорю,
Може в рідний мій край завітаєш?
Віднайди моіх діток,огорни материнським теплом,
Бо мене отой клятий туман не пускає.Ти знаєш.
Поцілуй ти іх ,сонечко, і пригорни ,
Хоч невмиті вони і замурзані щічки .
Не погордуй, бо лишились без мами вони,
А вони ще такі невеличкі .
Погляд ласкавий ти кинь на сиріток моіх.
Ім голівки цілуй ,і цілуй оченята ,
Росисту ромашку в зеленім садку
І похилену голову мого стареького тата.
Як розсіється тут отой чорний туман,
Я додому полину через бурі і грози .
Тільки зглянься ти,сонце,на муку мою,
Хоч на мить моі висуши сльози .
Крик, плач і молитва душі, які мені дуже зрозумілі. Кріпіться, Олю!
Ольга Струтинська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую за підтримку і розуміння .Хоча дедалі важче кріпитися.Часто думаю : НУ для чого нам дано перейти оті чужинські стежки і скільки іще по них ходити?
Чужина-чужина, скільки доль іще поруйнує вона. Тужливо-тперетно...Тримайтесь!
Ольга Струтинська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чужина ,чужина.поверни нас скоріше додому,поверни нам роки,що віддали тобі за гроші,і прошу я тебе не з"являйся ніколи нікому навіть спогадом гірким в розіп"ятій тобою душі.Це не моі слова ,але якнайповніше вони передають оцю реальність...Спасибі сердечне.
Дуже гарно описана туга.Дуже Вас розумію,теж прийшлося!
Ольга Струтинська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ття прожить-не поле перейти.Воно ж бо стелиться то
килимом,то терном .І хоч по килиму так легко йти -
той шлях короткий -все до терну верне .
От і складаеться гіркий досвід.дЯКУЮ ЗА ВІДГУК .
найгірша трудова міграція в історії України
хай Сонце прислухається до Вас!
Ольга Струтинська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Найгірша тому,що виіхали жінки, матері .Вдома немае тіеі ,хто творить сім"Ю -НЕМАЕ МАТЕРІ.А це покалічене духовно майбутнє наших дітей.Мати стараеться дати матеріальне...без якого також не проживеш.І хто тут знайде лад...Дякую.
Плачу, бо знаю ціну кожного цього слова!
Та так і ніхто не розвіяв над Україною ці тумани для мами...
тримайся, рідна - ти ж сама - Сонце!!!
душа писала, а серце плакало...
Ольга Струтинська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Світаночку! НАШЕ СОНЦЕ ТАМ -ВДОМА ,А ТУТ тільки існування якому не видно кінця .
Ваш твір розриває душу і серце тримайтеся, все буде добре, живіть прийдешньою миттю коли побачити рідних, Вам нічого сказати, Ви і так усе самі знаєте, сили Вам і терпіння.
Ольга Струтинська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за розуміння і підтримку .Хай Бог дае сили і Тобі .Тримаймося,бо разом ми сильні .