Ми кажемо: "йди", коли хочемо,щоб Він залишився. Чи не простіше сказати : "залишся"?
Так...простіше,але...що далі? Хіба тобі полегшає,коли з тобою будуть із жалості...? Коли зникне все, і твоє життя стане суцільною погонею... Крики, моління, благання, вени, таблетки... Воно? Знайоме відчуття? Горохом об стіну...
Не тримай. Коли людина хоче-нехай іде. Не треба тішити себе ілюзіями про те,що все зміниться,що все вернеться... Викидай речі, видаляй повідомлення, додавай у чорні списки у всіх соцмережах.
І більше ніякого "хочу,щоб ти була моїм другом"... Відпусти... Знай собі ціну! Ти не одна! Нас багато. І щоб не сталося, тримай марку! Бережи СЕБЕ! Бо Ти у Себе одна!...
"Когда люди уходят — отпускай. Судьба исключает лишних. Это не значит, что они плохие. Это значит, что их роль в твоей жизни уже сыграна." - примелькалось в сети за сегодня)
"Бережи себе! Бо ти у себе одна!" Бережи себе, бо кожна особистість неповторна. Правильні, мудрі слова, але чи послухає серце розуму, чи перестане боліти душа, дослухаючись до розумних слів? Відповідь дасть тільки непідкупний час.
Дана Токарчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Час,як відомо, найкращий лікар... І поезія,як ніщо інше дозволяє впоратися з болем....