Вже мабуть прилетіли лелеки
Мерзнуть ноги у мартівськім снігу
Я в теплі і від дому далеко
Рада мерзнути – тут непокірно.
Бо неправда, безжалісна мучить
Витискають з нас соки невпинно
Завойовників хвацькі нащадки
Їм би найми, аби зрозуміти.
Ціну сліз і гіркого терпіння
І знущання з усмішкою фальші
Не взаконене тут «катування»,
Рабство сліз у нерабському світі.
Як змиритись з вигнанням нині,
Якнайбільше я прагла волі
В незалежній моїй країні,
Очужіли і влада й закони.
Топчуть гордість і тут і вдома
Примиритись не в моїй крові,
Була гордою і залишуся,
Українка – я, матір волі.
23.03.2006
Така ностальгія за рідною Вітчизною... Ця розлука-нестерпна... Та все ж,це великий подвиг зуміти залишитися в душі справжнім патріотом,що всім серцем вболіває за долю своєї Батьківщини.
Оксана Семотюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви простелили мені дороге серцю вишиття! Дякую, рідна моя, Українко!!!
Які вистраждано-правдиві і щирі рядки!
Їх може написати тільки той,хто пережив розлуку з Батьківщиною... Нескорена віра в рідну землю. Так пронизливо...
Оксана Семотюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щоночі блукаю рідними стежками, мені здається пам"ятаю де кожний бур"янець ріс. Що ми варті без рідної землі! ДЯКУЮ ЩИРО-ЩИРО!
Для українців дуже важливо бути вільними,свобідними. Ми та наші предки досить настраждалися."Була гордою і залишуся, Українка - я, матір волі". Сильно, правдиво. патріотично.
Оксана Семотюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це правдиві, дуже вистраждані слова, але я їх повторю щоднини.
Дякую сердечно, Вам Зеновію! Я вдячна Богу за кожне слово, кожен відгук - в них моя сила!