***
І час мине… згорить зоря самотня…
І тільки тінь десь скраю упаде…
Та відповідь між тишею… німотна,
Її слідів у травах не знайде…
Фіалка ніжна, піднебесна сповідь…
О хто коли тих слів палких шукав?
Між квітів розчарованої крові,
Букетів запашних не назбирав…
До ніг не кинув… тій зорі самотній,
Що час ковтає, і без сил згаса…
Лиш на устах тремтять ще спрагло ноти,
Чуттям незвідана її краса…
(2.1.12)
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
п.Вікторе, для мене неземна таємниця - мить народження мелодії! Це ніби бачити світ через кольорову гаму нот... Дякую Вам щиро, що удостоїли клаптик мого світу можливістю звучати...
я ж обіцяв, що Вас буду читати
до Вас неможливо не тягнутися, Ви як магніт
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
... та взяли й засоромили... А ще ж перебільшили як...
********** Та все ж направду рада Вас бачити і усмішка сама по собі залізла на уста... Дякую за той візит теплий...
Прекрасно!
Фіалка ніжна, піднебесна сповідь…
О хто коли тих слів палких шукав?
Між квітів розчарованої крові,
Букетів запашних не назбирав…
-дуже витончено і фіалково!..
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, люба Наталю...
****** Рада Тобі завжди!!!
Професійне і сильне перо, твоє Лесю!
Я в великому захваті!!!
Користуюся власне ЧАСОМ, щоб сказати!
Браво, франківська ПОЕТЕСО!
Щиро-щиро. Світанок
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Світаночку... Та розчулюєш мене невимовно!
І даруєш крила серцю моєму...
І спалахують надії в душі загубленій...
І крилатіють мрії в уяві нестримній...
*********** Дякую Тобі, що Ти - ПРОСТО Є, Франківський Промінчику Радості, Світла і Тепла!!!
Перечитала кілька разів... Залишився для мене незрозумілим образ- "Між квітів розчарованої крові"... З найкращими побажаннями!!!
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...близькості,спорідненості настільки,що аж до єднання крові, та проте, мало хто заглиблюється аж на стільки, тому й - розчарування в нешуканні і незбиранні, і зрештою до самотності....
********* Споліваюсь, що вдалось донести своє бачення...
Щиро дякую за Вашу уважність...
І Вам - всього-всього найкращого!!!
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за солод розуміння...
А я сьогодні щось розійшлася...
***
Буває й так... що не кричить вона на перехрестях
Не б"ється в вікна гучно стуком дня...
Не вигинає губи, значенням палким не креслить,
А десь під кущиком чекань дріма,
Коли її, натхненну, відшукають...
До серця пригорну́ть оті слова...
Ту відповідь, що відповіді знає...
Ту відповідь... що з тиші ожива...
(8.1.12)
****** Ще раз дякую, моя сьогоднішня Музо!!!