UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Оксана Семотюк: Непрошені вірші градом б'ють із душі - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Чорний лев, 16.01.2012 - 18:23
Дякую. Я прочитала кілька ваших віршів і вони всі мені дуже сподобались. Обов'язково прочитаю всі.Я, чесно кажучи, теж шукаю розраду у віршах. Оксана Семотюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Як добре що Бог дав нам можливість розрадити душу словом. ще раз дякую Вам. мені дуже приємно. Іду до Вас у гості. 
Оксана Семотюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую Вам. Рада, що завітали на мою скромну сторіночку. шукаю розраду в віршах. Творчої наснаги Вам! 
А.Б.В.Гість, 07.01.2012 - 16:12
СТИХІЯ ПОЕЗІЇВ моєму розумі стихія ! То не керований процес. Думки химерно, хаотично Мандрують світом в пошуках чудес. Ми линем думкою світами. Хто дав нам цей чудовий дар? Де є межа емоцій і пізнання Реальності, чи вигадок нездар. Наш розум полонили мрії, Казки наївні, сповнені жахів. Потустороннє, віртуальне Без дозволу прийшло в життя і дім. Ми створені в любові жити, Бо ненависть руйнує і товче. Чомусь цей світ лукавий і сердитий, А ми б хотіли ласки понад все! Будуємо свої світи окремі, Химерні, нереальні, неземні. І навіть почуття кохання Спотворюємо, відриваєм від землі. Чиї закони нам до серця? Ми ж відчуваємо, бо щось не так. Чому ми мусимо за рівність воювати, Коли її ніхто не відміняв! Багато хто від втоми і безсилля Немов метелик, що лиш день життя, Щебече про любов, фактично про кохання, А ніс за вітром, навмання. І досі ми себе не знаєм.. Звідкіль взялись, куди йдемо. Не зможе рима нас звільнити, Допоки в казці живемо ! Івана 8:32 «Ви пізнаєте правду, І правда зробить вас вільними». Оксана Семотюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я аж розгубилася, побачивши таку відповідь - та цеж справжній твір, кладіть його для прочитання усім.Дуже глибинне дослідження людської немочі. Може Господь вікдриє і мої очі на цю правду. А поки шукаю ручки і паперу, щоб відповісти Вам віршовано: І знову ллє з душі як із джерельця, І мова розцвітає як весна - Мені бракує рідного, як неба, Черпаю сили з кожного вірша. ГАЛИНА КОРИЗМА, 01.01.2012 - 15:36
Слова написані з душі,Лягли на білий лист рядками. Чомусь збагнула, що мені Щемить душа як Жінки й Мами. Бо: А вони зникають, як прийшли Звідки і куди – не знаю Не губіться, будьте при мені – Вами я живу. Ви – все, що маю. Гарно написано, пані Оксано   
Оксана Семотюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Як гарно поетично ви відшукнулися!Щемить душа як Жінки й Мами. ДЯКУЮ ЩИРО-ЩИРЕНЬКО! 
Оксана Семотюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі!ще раз засвідчую Вам свою щирість. пишу дуже просто, але без цього не можу.  
*ИРЕНА*, 01.01.2012 - 14:01
Боже, як гарно! Це таке близьке мені відчуття. Коли рядки з'являються незалежно від наших бажань і думок, іноді в совсім непідходящий момент, часто вночі. Іноді немає можливості їх занотувати, і вони "неприголубленими" тікають в небуття. Я щиро зворушена. Дуже рідний вірш! Творчого Вам натхнення в Новому році!
Оксана Семотюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую сердечно за розуміння. у мене нраправду немає можливості їх у ту пору занотувати, а відтворити ту мить неможливо. Бажаю Вам спіймати ту мить! 
|
|
|
||||||||||||||||||||||
