Колись і в тебе станеться відлига:
Дзвінкі бурульки раптом потечуть
І скресне на душі зненацька крига,
Вмить промайне грайлива каламуть,
Немов отара стрімко берегами,
Яку жене додолу пастушок!..
І ти відчуєш подих під ногами-
Підсніжника тремтливого листок...
Уламки криги на дрібні кристали
Розсипляться і кануть в небуття.
І світлі мрії, що в душі дрімали,
Умить розквітнуть пишним вишиттям!
Заструменіють теплі акварелі,
Проллється срібло нотами весни!..
Колись і я прочиню твої двері,
Щоби нарвати променів ясних.
ДУЖЕ ГАРНО! ЦЕЙ ТВІР МАЄ ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПІДТЕКСТ! ЦІКАВЕ ПОРІВНЯННЯ ЯВИЩ ПРИРОДИ З ПОДІЯМИ, ЩО ВІБУВАЮТЬСЯ В ЖИТТІ ЛЮДИНИ...
БРАВО!!!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,люба Консуело! Щиро радію,що цей вірш припав Вам до душі) Так,у людей на душі,як і в природі,буває різна погода:іноді сонячно,іноді йдуть дощі,а іноді і зима мете...
Сподобалася провідна ідея твору і її оформлення у Вашому дусі.
Найбільше багатство нашої душі - її тепло від якого скресають всі льоди.
дыханием весны
для добра Душу
отвори
по лесенке
по лесенке
по лесенке
пламени игра
введёт в блаженный
мир
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Які прекрасні Ваші слова,Селено... Дякую сердечно! Так,тепло душі здатне розтопити найтвердішу кригу.
Уламки криги на дрібні кристали
Розсипляться і кануть в небуття.
І світлі мрії, що в душі дрімали,
Умить розквітнуть пишним вишиттям!
Мрії про перші лютневі промені, які світять, а не гріють. Гарненький вірш
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Хоч насправді тільки починає морозити,
Та від Ваших слів на душі вже весніє...
********** Наснаги Вам до таких-от Шедеврів, що серед зими ладні розтопити серце...
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам,мій любий друже! Ваші слова і справді здатні розтопити серце...