нагадуй мені частіше про те, що я сильна,
мильні бульбашки поглинають різдвяні будинки,
бо взимку я чекаю на тебе тихіше і дужче
і лущить горіхи беззубим ротом бліда дрімота.
нагадуй мені й про те, що твоїм боржницям
не спиться у час невідступних бажань старечих.
і втечі їх не рятують, - вдягають вбрання черниці,
розлущена криця свята...
з'явилась нова боржниця...
нагадування, ворожіння, синя омана,
улюблений колір розчиняє беззмістовність ранку.
яскраву приманку ховаю під ковдрою страху,
увагу розливаю на слизьку підлогу й не можу піти.
ти нагадуй мені частіше про те, що я сильна,
мильні бульбашки покривають тіло як пухирці.
в цій безодні я не маю за що схопитись цупко,
грубка дихає холодом, спалюючи останні слова.
я не чекаю Різдва, бо не бачу в цій прірві свята,
малювати дитинство кольором так безглуздо...
зима...
борг виПЛАЧУю смерті сама.
хороший вірш
