Ти стояла,
а я –
очі в сторону
Все ховав
ні на що не надіючись…
Та нічого з собою
не діючи
Знову зводив,
і
бачив красу.
Ти дивилася ніжно і
з подивом,
А я ж майже
відвів
свою голову
І не знав,
чи то часом
не марево,
Відмикати цей вічний засув…
Ти стояла
і просто не зводила
З мене погляду,
юності
повного.
Чи ж ти бачила
ще когось
дивного
Хто б ховався від твоїх очей?
Я хотів підійти,
та все згадував,
Що красиві
не стануть
знайомитись
З диваком,
кому тільки лиш
марити,
А не ждати від долі гостей.
Ти хотіла
вже йти,
а я досі ще
Не наважившись
глянути вкотре так… –
Ні,
я погляд твій зовсім не витримав!
Але вголос
все-рівно
сказав…
Я сказав,
що
нехай мені сниться це,
Як байдужий,
коли мрія поруч ось,
Як не вмію
поводитись
дивлячись!..
І тоді ти сама підійшла.
07.12.2011 р.
Сиджу, читаю та заздрю(по хорошому), тій дівчині, якій цей витвір присвячений Мене заворожує та водночас кидає мурашки по тілу. Берегти таких хлопців потрібно
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
а такі хлопці сором"язливі і рідко коли дізнаються, що про них от такої-от думки дівчата
Дякую за хороші слова, я зворушений
Володь,скажи чим мене цей вірш зачарував?!
Знаєш я його кожного тиждня по кілька разів читаю,і в душі таке твориться...такеееее....ахх...що ж ти наробив,Володь,ти полонив мене своєю поезією ,кожного разу якісь нові,але все ті ж почіття...хм (а мені чомусь боляче) дивна я
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Боженко, цілий день думав, що відписати Тобі а знаєш, поезія це зовсім не розмір із римою; поезія - це наша щирість бо й прозою можна сказати поетично! от Ти, юна ще, красива і щира, романтичка і весела та Ти навіть якби й не була поетесою, то про Тебе б поети писати
а те, що дивна - це навіть добре Ти ще шукаєш себе
та Ти навіть якби й не була поетесою, то про Тебе б поети писати 
