на метелика білого,
невагомокрилого
і майже безтілого –
чоботом…
задля чого?
…як дитина –
в куче́риках,
янгольсько мила,
поті́шна,
розтуливши
старанного ротика –
так безгрішно!
неспішно
і невміло
одриває
метелику крила…
тепер не втече,
не покине.
рада
дитина…
…далі
покрутить
у пальчиках тіло –
несподівано
комаши́не,
та й кине…
бо для чого ж воно
дитині таке –
безкриле...
бридке
хочеш
метелика
зберегти?
відпусти…
будеш
про нього
згадувати
беззоряними ночами…
навіть речами
власними,
не володіємо до кінця,
бо й вони
належать не нам,
а підвладні законам
речови́нного світу…
а душі й серця?
єдине,
що справді
належить людині
у земному житті –
не результати навіть,
а сам лиш процес
спонтанної Творчос-ті…
у труді і в любові;
і почуття:
істинні,
не нав`язані,
не набуті,
а власні
СВОЇ по суті.
такі
справжнього
щастя
людського
психологічні
основи...
а одержимість…
тільки
за власної волі
кожен із нас
належить,
чи не належить –
Богу…
і твої балачки
про відсотки
взаємної
приналежності -
тут
взагалі ні до чого…
і останнє:
любов
Чоловіка і Жінки,
КОХАННЯ –
закони його природи
доступно прості:
усього лиш -
свобода
Двох Особистостей
у безкінечній
взаємній
Співтворчості
отаке
від народження
Богом на́дане
кожному з нас
право
а решта все –
від лукавого
07.12.2011
Валю, я Вам щиро дякую... бо насправді ніколи ще... не писала таким стилем... Але так - воно якось не стримує і дійсно несе кудись неспинно... І Ви праві - дійсно несвідомо...
Виставлю завтра... Ще раз дякую Вам щиро...
Вийшло щось таке...З Вашого дозволу...
***
Глибиною на висоту…
Помахом крил
У незнане пізнання
Незнаного,
Стертого Богом
Зізнання
Чи пізнань –
Прохань непізнаного?
Поміж пір’ям
Холодних думок…
До легень!
До життя осередку!
Всім єством
Розбиваючи тінь…
Роздирати на клапті
Ідею!
Відбиватися нею од стін
Невідомого -
Того безмежжя,
Тої вузькості
Першого болю!
Глибиною летіти між хмар
У пізнанні
Боротись за волю!
(9.12.11)
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
стихійно... і цікаво... це -- потік свідомості... а то й підсвідомості... тут є потаємний підтекст... ставте його, як повноцінний вірш -- реакція, думаю, буде бурхливою! я перша Вас вітаю з народженням цього твору...
Дуже сподобалося! Особливо вразило:хочеш
метелика
зберегти?
відпусти… Кілька всього лиш слів... а скільки в них закладено!!!!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
відома ж така мудрість, що ми залишаємо собі лишень те, що віддаємо іншим... мабуть, йдеться про радість, з якою віддаємо, от вона й залишається нашою власністю, а речі... вони належать самі собі... можемо ними тільки користуватися... на жаль, у нашому світі люди найчастіше КОРИСТУЮТЬСЯ одне одним (чи намагаються так чинити), як речами... і плачуть всі, і ридають за втраченим коханням... що ж робити -- речі ламаються час од часу і доводиться з ними розставатися, якими зручними і звичними в побуті вони не були б... а любов -- то дещо в іншому вимірі... рОзрізі, на іншому плані буття...
отака філософія...
дякую, пані Тамарочко, за візит, радію, що Ви мене розумієте глибше, чим "метелик на поверхні"...
всього лиш
свобода волі
Двох Особистостей
у безкінечній
взаємній
Співтворчості.
Варш вірш ЧУДО! Простір , в якому так невагомолегко! Пані Валю, Ви психолог від Бога
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
маю таку схильність... а що вже досвіду... може й на жаль...
найщиріше дякую Вам за слова окрилюючі Ваші це найдостойніша винагорода поету --
визнання побратимом-поетом...
Вийшло прекрасно-якраз у Вашому(любому і звичному мені )стилі-високому,поетичному!Тут вмістилося все,що треба було донести до читача,вся Ваша життєва філософія про свободу особистості-глибока і вільна від усіх стереотипів людських.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, любий Одуванчику, ВЗАЄМНУ свободу двох особистостей, така необхідна умова для кохання між Жінкою і Чоловіком... але особистість -- дуже зараз рідкісне явище... у нас тут, на сайті, є особистості, бо Поет -- це якраз і є той, хто не задушив у собі індивідуальність, не дозволив соціуму, його агресивним законам і умовностям підступним, задушити в собі "Істинне Я"... нам пощастило... ми не відмовилися від себе... тому ми й справді -- однієї крові...
навіть речами
власними,
не володіємо до кінця.
бо й вони
належать не нам,
а підвладні законам
речовИнного світу…
любов
Чоловіка і Жінки,
КОХАННЯ –
закони його природи
доступні
і геніально прості:
всього лиш
свобода волі
Двох Особистостей
у безкінечній
взаємній
Співтворчості.
-
Не кожному дано пізнати цю велику мудру істину...Людина завжди прагне влади над чимось,або над кимось...Навіть об'єкт свого обожнювання вона прагне привласнити і зробити недоступним для інших...
Філософський Ваш роздум,така глибина почуттів у ньому і такий високий політ думок!..
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Любий мій Одуванчику, радію кожному Вашому слову щирому і красивому. Вдячна за глибину розуміння... це потверджує, що ми з Вами, як кіплінгівські герої, однієї крові
збиралася написати великий труд під такою назвою, а воно, бачите, як вискочило... та нічого, видно буде, як там далі справи підуть... гарно підуть, думаю...
до речі, янгол Ваш білий і сяючий відкрився сьогодні... дякую...
Великий Ви психолог, Валю, гуманіст із величезним серцем
надихнули Ви мене. Я давно вже тут не писав, але до вечора щось обов"язково спробую. Візьму щось від Вас... як син бере від матері
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
я впевнена, що Ви не тільки спробуєте, а ЗРОБИТЕ задумане, бо прийшло, отже, пора... а з приводу намірів узяти "щось від мене" -- тільки радітиму... і ще одне -- синівсько-материнська тема -- ви маєте на увазі ЄДИНОКРОВСТВО творче наше?
пригадався один мій знайомий, який за випадково роздавленого мураху зламав односельцю щелепу. а хамство і цинізм потрібно ще в колисці відбивати.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
відбивати -- ні... бо результат буде протилежний... пояснювати з колиски, привчати до співпереживання, співчуття до всього живого, і не живого також... бо коли щось живе не так, як ми -- це ще не означає, що воно НЕЖИВЕ в принципі...
а знайомий ваш так рішуче діяв, бо, мабуть, мав на такий спосіб "пояснення" підстави... інколи й такі вчинки виправдані, бо добро, як відомо, мусить бути й з кулаками...
Не дивлячись на метелика невагомокрилого, тут осмислено світоглядні основи буття... Вагомо!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так з бажання привласнити метелика все й починає руйнуватися... дитина не знає, що стиснувши такого красивого метелика в кулачку вона його не збереже, а втратить... знищить... ні собі, ні капусті (бо білі, як правило, капустянки...)
і чим Вам, пане Дощ, метелик мій не прийшовся... це своєрідне введення в тему...
ілюстрація для наглядності...
дякую Вам за вагому думку Вашу...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
це також щодо "МИ"... дякую Вам за візит і за визначення... дуже хочеться поділитися результатами всежиттєвих досліджень... тим паче, що знайшла собі нарешті дуже шанованого мною однодумця... Вам рада завжди