UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: ХОЧЕШ ПЛАКАТИ – ПЛАЧ - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
МИ -- це прагнення кожної людської істоти до єднання із собі подібними, зо світом, з природою... але Ми -- це не спільна стеля над головою і не штемпель в паспорті, як і не штовханина в метро чи чергах, чи конкуренція перед начальством в офісі... Ми -- це взаємна турбота, взаємна повага, взаємне бажання знати одне одного, і взаємна здібність бути відповідальними одне за одного і одне перед одним... тобто --любов. решта все -- від лукавого... багато чого, наприклад, симбіотичні залежності, садо-мазо потреби і т.д. велика розмова. захочете -- розберетеся. Захочете, підкажу цікаві джерела.
Оксана Пронюк, 05.12.2011 - 23:21
римуй-не римуй барана, все одно бараном зостанеться - йому би пасти...а нам-би думи (на ми) думати...  Просто сильно!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
жартуєте, Володю, а я Вам -- вірю...   Володю, хочу Вам похвалитися, можна?... Олександр Ігнатуша -- композитор і виконавець, режисер Київського експериментального театру, і актор, здається, написав і записав пісню на слова мого вірша -- "Колискова" (29.07 я поставила її у список мій). Він назвав свою пісню "Чумацька колискова", вона увійшла до його альбому "Білий вовк"... я закинула цю гарну "музику" як аудіооформлення вірша... може, Вам би цікаво було ознайомитися... а мені цікавим було б Ваше враження... не занадто я смілива з такими запрошеннями?.. але ж Ви можете просто не зважати на цю інформацію, правда ж?... а за приязнь Вашу дуже-дуже вдячна, ніби серцем причастилася... 
Наталя Данилюк, 04.12.2011 - 09:51
...«я» і «я»!і ніяких – «Ми…» навідмаш – з тобою обоє… -гірко,коли раптово усвідомлюєш,що кожен жив сам по собі і "ми" було тільки ілюзією...  Трагічно і розпачливо...Та від прозріння не сховаєшся,воно рано чи пізно всеодно настигне...   
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"МИ" -- дуже рідкісне явище в світі нашому... дуже проста і непрИйнята філософія... але єдино істинна... і моя єдина, але, на щастя, знайшла недавно дуже авторитетного собі однодумця -- пережила справжнє щастя, знайшовши таке потвердження досліджень і висновків всього мого життя... якщо зроблю цю тему, так, як я її знаю, і хочу, -- вважатиму свій поетичний труд вивершеним... побачимо, як воно буде... дякую, любий Одуванчику, за вашу увагу до мене і віршів моїх... щиру увагу...  і симпатію. це взаємне...
alla.megel, 04.12.2011 - 09:36
Сильний (дуже довго добирала епітет) вірш, пані Валю. Нагадав мені фразу із роздумів Матері Терези: (без лапок, бо по пам"яті) немає нічого, щоб було би між нами, все що між тобою і іншим - то є між тобою і Богом.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
якби ж то пам*яталося про таку просту й істинну правду! мабуть, більше тепла і світла було б на землі... та де там! гординя... інстинкти... дякую, пані Аллочко, за мудрі слова -- і Ваші, і матері Терези шаную Вас і кожне Ваше слово... Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
це правда... і який противний вираз на "обличчі" цієї вівці на картинці -- саме такий, як треба -- самовдоволений і самовпевнений... мабуть викину цю картинку, бо дивитися на неї мені страшно...
ОЛЬГА ШНУРЕНКО, 04.12.2011 - 07:20
ДУЖЕ ТРАГІЧНО...ЗВУЧИТЬ ЯК ПРИСВЯТА, КОМУСЬ, ХТО ЗАГИНУВ... БАГАТО ДУМОК ВИНИКЛО. КАРТИНКА СПОНУКАЛА ГЛЯНУТИ ДОСТОВІРНЕ ЗНАЧЕНЯ СЛОВА "ЗАКЛАННЯ", БО ПЕРША ДУМКА БУЛА, ЩО САМЕ ПРО ЦЕ МОВА У ВІРШІ. І Я ЗНАЙШЛА ТАКЕ НЕЙМОВІРНО ЧУДОВЕ ЛІНГВІСТИЧНЕ ТЛУМАЧЕННЯ. ОСЬ ПОСИЛАННЯ, ДЛЯ ТИХ КОМУ ЦЕ ЦІКАВО: "ЗАКЛАНИЕ АГНЦА". http://vkontakte.ru/note38063412_11217117 Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
якщо згодитися, що "расставанье -- маленькая смерть", а я вважаю, що і не "маленькая", а одна з форм повноцінної смерті -- трохи лояльніша, з варіантами, бо що таке смерть близького, для тих, котрі залишилися в світі -- розлука! то якоюсь мірою ви співпали з автором. тут двоє -- відчайдушно жорстокі одне до одного, нічого святого не залишили взаємно -- Бога! навідмаш... нагаєм і словом... пам"ятаєте, коли Ісус Христос ніс на Голготу важенного свого хреста і фізичних сил було йому мало -- він падав, і от Агасфер висварив його і вдарив, щоб стимулювати, мабуть... Агасфер той став вічним блукальцем -- і зараз десь блукає світом, неприкаяний і безсмертний, і буде отак блукати до самого другого Пришестя Христа... Двоє, руйнуючи свої вчорашні святині, чинять те ж, тому й стають вічними блукальцями... а вівці... уявіть собі, серце -- це трава, а ВСЕ, ЩО ЛЮБИШ -- ВІВЦІ... вівці вигризуть всю траву до чорного (пам"ятаєте прислів"я, як "вівці з"їли Англію...") і прогнати їх ніяк, бо ж це те -- що ти любиш... воно тебе й нищить, катує... плакати можна, якщо хочеться, тільки це вже траву не врятує... я про жорстокість взаємну і безоглядну двох, які хотіли бути "МИ" але не зуміли -- от і мусять змиритися з тим, що вони самотні -- "Я" і "Я"... прозою,бачу, прозоріше виходить... але хай уже буде, як є... дякую Вам за можливість самій зрозуміти, що я там написала вчора... з неодмінною симпатією - я...
|
|
|
||||||||||||||||||||||
