Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: gudzyk: Оповідь про інтернат. Р. 1. - ВІРШ


gudzyk: Оповідь про інтернат. Р. 1. - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 20

Пошук


Перевірка розміру




Оповідь про інтернат. Р. 1.

ОПОВІДЬ ПРО ІНТЕРНАТ. Вітаю шановне товариство і пропоную познайомитися з моїм прозовим твором. Можливо, невдалим. За жанром це, напевно, повість, хоч і дуже коротенька (дев’ять розділів). Сюжет – доволі простий: після чергової зустрічі з другом головний герой осмислює роки, проведені в радянському спецінтернаті. Пам’ять спочатку видає йому загалом кумедні випадки. А потім пригадується “розмова”, під час якої людину просто поламали об коліно. Твір присвячено проблемам інвалідів. Також зачеплена проблема інтернатів – у цих закладах ніколи не буває комфортно й затишно, попри всі заяви директорів. Тон «Оповіді» іронічний. Багато гумору й навіть цинізму. Отже, прошу не дивуватися. Літературні вади, на жаль, також є. Якщо надійде велика кількість несхвальних відгуків, твір буде знято. 1. Товариш мій – Михайло – завжди розповідає щось веселеньке. Працює він на телебаченні і водночас навчається в театральному інституті. Тож усіляких бувальщин у нього – хоч греблю гати. – Висвітлював я партійний з’їзд, – згадував Михайло якось, – Ну, зняв виступи. Приходжу на телекомпанію, а редактор питає: “Де фуршет? Чому нема фуршету?”… Виявляється, з’їзд потім продовжується за столом… Я тільки розвів руками. Ну, що робити? Кажу, вибачте, тепер знатиму… І наступного разу пішов на фуршет… Приношу матеріал, а редактор знову накинувся: “Що ти відзняв! Там же усі п’яні!”… – А в інституті одна дівка з режисерського відділення вимагає від мене грошей, уявляєш?… – скаржився товариш іншого разу, – Вона стверджує, що я зняв учбовий фільм за її ідеєю!… Це комусь сказати – не повірять! Студенти роками один в одного списують і нічого… А тут – почула на лекції про захист інтелектуальної власності!… Тоді ми з Мишком довго реготали, і сміх стискав наші м’язи. – За великим рахунком у неї можуть бути претензії хіба що до мого режисера, – весело пояснював товариш, – Я лише оператор і за ідею не відповідаю… Під час наступної зустрічі Михайло розповідав про подорож до Росії: – Найняли мене протестанти, щоб знімав там богослужіння… Дали камеру, мало не за 20 тисяч доларів. І уявляєш, я ледве проніс її через кордон… У московському аеропорту причепилися: “Плати мито, бо ти від організації!”… Кажу, яке мито? Яка організація? Камера – моя власна!… А особисті речі, зауважу тобі, податками не обкладаються!… Ну, митники були ошелешені. Вони не вірили, що я можу мати 20 тисяч “зелених” і протримали мене три години… Мабуть, треба краще одягатися. І так щоразу: яскравий гумор та здорова іронія… Мені подобаються оповіді Михайла. Вони покращують настрій. Спливає певний час, і у мене виникає бажання самому прокричати кілька веселинок. Відтак – я перебиваю товариша, хоч особливих пригод у моєму житті немає: називаюся я інвалідом, бачу довкола лише стіни своєї кімнати, ходжу хіба що до нудної поліклініки, а розмовляю переважно сам із собою. Щоб розсмішити студента, я зазвичай вигадую різні байки, складаючи докупи окремі епізоди або перекручуючи хід якихось подій. А якщо зі мною вряди-годи трапиться курйозний випадок – то вже перероблюю його по двісті разів. Найчастіше ж я розповідаю про свій візит до психіатра: – Дочекався черги, заходжу до кабінету, і раптом мене такий сміх узяв! Наче я десь на гуморині опинився! Уже не тихенько чмихаю, а іржу, мов коняка!… І розумієш: зупинитися хочу, та не можу. Наче мене хтось зачарував… Михайло напевне не в захваті від мого базікання. Але він намагається бути уважним, і то гучно сміється, то вимагає нових подробиць. То жартома дає пораду: – Якщо йдеш до психіатра, треба добре виспатися. Ти ж, гадаю, цілу ніч гуляв – пиво пив і під буги-буги танцював… Іноді Мишко додає щось про себе: – Я колись теж реготав у професора на іспиті… А одного разу товариш сказав, що слухати мене – надзвичайно цікаво… Я йому, ясна річ, не повірив, але дуже вже прагнув, щоб так воно й було. І в моїй душі почало прокидатися щось на зразок марнославства. Я враз відчув себе талановитою людиною, про яку чомусь усі забули. І в мене трохи не запаморочилася голова: заманулося виголосити щось неймовірне – таке, що б перевершило усі Михайлові пригоди. Хотілося вигадувати, фантазувати, брехати врешті-решт, щоб хоч якось довести своє право на існування. І я почав теревенити про гарну медсестру: вона начебто сидить у психіатра в кабінеті. Ну справжня стюардеса, а не медсестра… – Ага, ти в неї закохався! – одразу посміхнувся Михайло, – І як справи? Уже освідчився? Я трохи знітився. Але ховатися в кущі не став – дуже вже хотілося побути в центрі уваги. – Ми з Оксаною ходили по коридору, – випалив я, – Збирали колекцію печаток на різних папірцях… І наступного разу я поставлю питання руба!… Товариш схопив мене за плечі: – Чому ти все залишаєш на потім? Якщо почуття спалахнуло, про нього треба говорити одразу… – А я сказав, – відповідаю з посмішкою. – Кому? – регоче Мишко, – Собі? – Ну, спочатку собі, – чухаю потилицю, – А чому ти дивуєшся?... Усе, що зі мною трапляється, я обговорюю в дуже вузькому колі… І далі вирішую, чи варто це коло розширювати… – Поміркуй, – насідає студент, – доки ти розмовлятимеш сам із собою, потяг може піти… Тому не зволікай… Напевно, психіатр теж поклав на неї око… – Ну добре! – кажу крізь сміх, – Якщо в них любов, то будь ласка!… Ми чудово житимемо втрьох… Мишко теж зареготав, і я, мов клоун на арені цирку, відчув велике задоволення. Але того дня тріумф мій тривав недовго: за кілька хвилин ми розійшлися… Я пишаюся дружбою з Михайлом. Не в кожного – навіть серед знайомих – є телеоператор… А якщо ми тривалий час не бачимося, мене охоплює неспокій. З’являються сумніви: раптом він навмисне уникає зустрічі? Раптом йому набридли мої одноманітні побрехеньки? Раптом його нудить від самого мого вигляду – далеко не ідеального? Звичайно, я розумію: товариш має багато важливих справ, у нього завжди на носі або сесія, або якесь відрядження – не враховуючи щоденної роботи. Звичайно, я намагаюся гнати геть погані думки. Я переконую себе, що жодних підстав для них немає, і що, здибавшись із Михайлом, мені буде соромно про них згадати. Але сеанси самонавіювання дуже часто виявляються марними. Хтось біля вуха помовчить, помовчить – і знову починає свою сумну та нав’язливу пісню “А раптом, а раптом…”. І тоді доводиться лише радіти – щиро радіти, що товариш не здогадується про мої сумніви і що вони не можуть отруїти наші стосунки.

ID: 297312
Рубрика: Проза
дата надходження: 02.12.2011 08:56:41
© дата внесення змiн: 02.12.2011 08:56:41
автор: gudzyk

Мені подобається 1 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (815)
В тому числі авторами сайту (45) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.




КОМЕНТАРІ

Алексей Мелешев, 22.08.2014 - 14:49
12
 
gudzyk відповів на коментар Алексей Мелешев, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, пане Олексій.
 
М. Вольная, 21.08.2013 - 19:53
ну... головне щоб душа від незграбності тіла-таки не постражадала)
 
gudzyk відповів на коментар М. Вольная, 01.01.1970 - 03:00
Підтримую.
 
М. Вольная, 20.08.2013 - 20:24
хм, цікаво.. страхи і переживання замкнутої у тілі душі. читатиму Вас далі) затягує, одже щось в цім-таки є
 
gudzyk відповів на коментар М. Вольная, 01.01.1970 - 03:00
Дуже цікавий відгук: душа в незграбному тілі! Напевно, так воно і є.
 

ДО ВУС синоніми
Знайти несловникові синоніми до слова:  Смаколик
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Ручка(дверна)
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Любов
Svitlana_Belyakova: - Любов - мрія поета.
Синонім до слова:  Любов
Wicenta: - :clap:
Синонім до слова:  Ізоляція
Данило Київський: - Самозбереження :22:
Знайти несловникові синоніми до слова:  ковач
: - коваль
Синонім до слова:  Любов
Г. Орел: - Туга Душі за досконалістю.
Синонім до слова:  Ревнощі, ревнувати
Г. Орел: - Власницький інстинкт
Синонім до слова:  Еволюція
Г. Орел: - Поступовність
Синонім до слова:  Ізоляція
Г. Орел: - Відділення, "Хата скраю".
Синонім до слова:  Еволюція
Г. Орел: - Відділення, "Хата скраю"
Синонім до слова:  Еволюція
Genyk: - Тримання удару
Синонім до слова:  Ізоляція
Genyk: - Виокремлення
Синонім до слова:  Ізоляція
Максим Тарасівський: - Синя ізолєнта
Знайти несловникові синоніми до слова:  Еволюція
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Ізоляція
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Любов
boroda-64: - асясяй
Синонім до слова:  Ревнощі, ревнувати
Світлана Крижановська: - Нервотрус
Синонім до слова:  Ревнощі, ревнувати
Світлана Крижановська: - Серценеспокій
Синонім до слова:  Ревнощі, ревнувати
Світлана Крижановська: - Злинці
Синонім до слова:  Любов
мышь: - Дихання, вічність, дар божий
Синонім до слова:  Ревнощі, ревнувати
dashavsky: - Душевна млість. :(
Синонім до слова:  Ревнощі, ревнувати
Ооооо: - Дурощі.
Синонім до слова:  Любов
Юхниця Євген: - Сяйність, радісність, вітальність
Знайти несловникові синоніми до слова:  Ревнощі, ревнувати
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Любов
Sin el mar: - Сонячність
Синонім до слова:  Любов
dashavsky: - ТЕПЛО ДУШІ. :019:
Синонім до слова:  Любов
Svitlana_Belyakova: - Не підвладне почуття...
Синонім до слова:  Камінь
Ігор Сас: - Дикар, брукняк
Синонім до слова:  Камінь
Ігор Сас: - Галечка, рінь, градівка, лобак
Синонім до слова:  Камінь
Ігор Сас: - Наметень, кругляк
Синонім до слова:  Камінь
Svitlana_Belyakova: - Глиба
Синонім до слова:  Самозаймання
Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова): - самоспалах
Синонім до слова:  Заводити(включати автівку)
Пантелій Любченко: - Задрандулити.
Нові твори