Сиджу на чужині тай думку думаю
Коли я вернуся до рідного краю
До рідного краю, до милої рідні,
Відбилась від роду в чужій стороні.
В чужій стороні тяжко проживати
Навіть нема часу листа написати,
Листа написала тай стала плакати,
Ой, що ж там думає моя рідна мати.
Сиджу на чужині, дивлюся в віконце
У ту сторононьку звідки сходить сонце,
На ту доріженьку де я проїжджала
Де за мною матуся рідненька вмлівала.
Десь мою доненьку Німеччина взяла,
Ой чому ж вона так довго листа не писала
Чи вона думає, що я ще є жива,
Чи вона думає, що я вже не жива.
Не плач мамцю, не плач не журися,
Як буду щаслива додому вернуся
Вернуся додому буду говорити,
Як нам українцям в Німеччині жити.
В Німеччині жити , в німецькому краю
Відбилась від роду в сторонку чужую,
Щоб ти мамцю знала, яке мені горе,
То ти б переплила через синє море.
Згадай мене мамцю в сінях на порозі,
А я вас згадаю в далекій дорозі.
Згадай мене мамцю вечеряти сівши,
А я вас згадаю неївши, не пивши.
13 – І – 44 року.
це було ... сердечне відчуття та тяга до рідної землі, про що писали українські мислителі. узагальнюючись від героїні твору, немало жінок були зґвалтовані радянськими "визволителями", немало потрапили у сталінські концтабори, немало перейшли у повстанську боротьбу.
Олекса Терен відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та де б вони не були, - Україна завжди була в їхньому серці.
та краще вже в Німеччину, ніж в Сибір! дещо дивно, але значна частина тих, кого німці вивезли в Німеччину в час війни, опісля виїхали на захід - у "Вільний світ", не бажаючи повертатись в окуповану СРСР рідну Галичину. і дякували долі, що відкрився їм шлях.
Олекса Терен відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Були й такі, але більшість їхала ДОДОМУ!, незважаючи ні на що. Бо був патріотизм.
