Люблю, їдучи в громадському транспорті, спосерігати за перехожими...побачивши меленький шматочок їх життя домальовувати всю історію собі в уяві... От навіть сьогодні...дивлячись на стареньких людей в голову приходить: "От, цього дідуся колись кохали, він кохав...Його очі бачили вже багато на життєвій стежині... ...Ця бабуся...вона ж була красунею, веселилася, танцювала, співала, як я...А зараз...так важко бреде собі дорогою..."
Про що вони думають? Що згадують?..
А чи щасливі ці люди, що навколо мене..? Адже заради щастя ми живемо...кожна людина прокидається, щоб зробити щось для щастя...Для кожного воно своє...Але щастя існує...
...Захотілося побажати всім людям щастя...простого, земного щастя... ...Щоб перед лицем Смерті кожен міг сказати собі: "Так, я прожив це життя щасливо..."
