Стоїть дуб посеред поля
Високий, кремезний,
Дуже дивна в дуба доля
І вік величезний.
Дивується подорожній:
Звідки він узявся?
Прихисток знайде тут кожний,
Хто б не зупинявся…
Жив давно у цій місцині
Пан заможний дуже,
Жиє згадка і донині
Про нього, мій друже.
Підростали три синочки,
Наче янголята,
Мати шила їм сорочки,
А життю вчив тато.
Паничі росли в любові
У багатій хаті,
Не уміли чорноброві
Батьків шанувати.
Виросли вони пихаті,
Пусті та ледачі,
Їли, пили в теплій хаті –
Трутневої вдачі.
От гуляли дурнуваті,
Програвали статки…
Поховали рідну матір,
Розорили татка.
Пан сердега сподівався
Схаменуться діти…
Та йому терпець урвався,
Ніде правди діти.
Мав він ще чимало грошей
На лиху годину,
Спадок готував хороший
Молодшому сину.
"Не проп'є ніхто ніколи"...
Гіркі сльози витер,
Та пішов у чисте поле
Де гуляє вітер.
Викопав глибоку яму,
Де не ходять люди…
Заховав у неї згорток
І... буде як буде.
А щоб місце упізнати
(Може знадобиться)...
Посадив дубка на ньому.
Усе, як годиться.
Згодом сам ліг у могилу,
ПрОклятий синами
І синів сліди згубились
Десь поміж світами.
Вже віків промчало досить,
Пам’ять міру має…
В полі вітер гілля досі
Дубове гойдає.
Дуб дарує подорожнім
Затишок і спокій,
І не відає з них жоден
Про сховок глибокий.
Скільки ще віків мине,
Мало чи багато,
Доки лоно те земне
Буде скарб ховати?..
Хто знайде його, таки
Добра не зазнає.
Скарб з проклятої руки
Цінності не має...
2009
Дуже сподобався твір, такими - кольорами 30-х років, та виписаний - з любов,ю і натхненням!!!
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Якщо взяти до уваги, що написана ця притча хвилин за п'ятнадцять, з допомогою мобільного телефону, коли вимкнули світло в електромережі... Я лягла на диван і у тому мороці чомусь уявила собі дуб посеред поля, а потім уже думка прийшла чого б він там стояв?.. Так що, крім економії електроенергії, ще якась користь є у тих віяльних відключеннях світла. Дякую, пане Євгене.
Лежала на дивані і... отаке примарилося. 
