Душа…
Вона підпалена іcкорками двох вогнів, двох сердець, двох доль.
Двох доль
На перехресті Часу.
Вона виткана молитвами семи вітрів.
Семи вітрів – семи поколінь.
Тінь…
Тінь їх дум, надій, страждань
Сколихнула життя рань
Маленькими, ледь помітними вогниками ув очах,
З першим криком злетіла у світ
І обняла його
Бездумно, безжурно, безхитро —
Радіючи світлу — убога.
У Бога в долонях була
Випустив її у вільний політ
У терновий світ:
Голу без лукавства і зморщок
Де лиси, вороння, кажани.
— Не проткни
Гострою стрілою, жалом.
Шквалом не зломи
Душу сплетену семи вітрами
Із двох родів.
Із іскорки Господь роздмухав, розпалив
Ще один сяючий промінь небес,
Щоб стало світліше, щоб стало тепліше
Щоб подовжилися дні
Не заливай Всевишнього вогні
Байдужістю, злістю, докорами,
Зморами.
Не гони в далечінь
Душі світлотінь
Бо Вона зіткана із семи вітрів,
Із двох вогнів,
Із двох сердець
І однієї любові на двох
І освятив її Бог.
Самі найкращі вірші добавляю в обране- цю б добавив два рази
*SELENA* відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Надзвичайно приємно, що не дивлячись на тривалу відсутність, хтось може читати вірші...
В ці святкові дні, я Вам бажаю, щоб Ваша Душа хмеліла у вині Щастя!!!
Нехай Вам щаститься в житті і творчості!!!
СОНЕЧКО,
Може ти хотіла написати "іСкорками"?
"убога у Бога" - у значенні бідна?
ВІРШ ЯК КОСМІЧНЕ МЕРЕЖИВО СЛОВАМИ!!!!
Цікавий ритм і розміри.
Повтори, як на мене, ще більше підкреслюють "космічніть" і величезний простір твох думок...
*SELENA* відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую!
Виправила не добачила - добре, що замітили.
"убога" - бідна в тому варіанті, що безхитра, не лукава (щира), без масок, чкі її закопують в землю, без гріхів, тому що була до народженн у Бога в долонях - це ми йдучи життєвими дорогами одіваємо її в ті гріхи.
*SELENA*,дякую,я зрозуміла,що Ви маєте на увазі!Не "кохання",а все ж таки Любові!Дуже доречне зауваження,я з Вами згодна!
*SELENA* відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро рада за небайдужість до теми.
І Ви достеменно праві, тому що тут сплетено кохання з Любов"ю в її глобальному значенні. Не може людина нести у світ Любов, якщо із її намиста випаде така намистинка, як "кохання" - у світі все базується на гармонії.
Нова душа народжується коли Бог освячує кохання.
Душа, как большая, цветная Жар-птица…
И сердце ее так трепещет, стучится!
Она раскрывает огромные крылья
На зов чей-то страстный, на зов чей-то сильный!
Приємно,що наші із Вами думки сьогодні співзвучні) Мудро,правдиво написано.
*SELENA* відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Знаєте твір написався перед І-ю причистою, а крутилося в голові значно довго, сьогодні зранку згадала про нього, а виставили з Вами синхронно.
Оті душі (думки, як їх частина) десь там за хмарами на одній поляні збираються і розмовляють, тільки ми ще до цьго не доросли щоб пізнати де вони мандрують.
Звичайно кожна людина в першу чергу має думати про душу, про її комфорт у цім світі, але ми не завжди це усвідомлюємо.
Так Ви вдало до теми мені підкинули картинку, що я можливо заміню свою нею.