UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: КОЧУБЕЇВНА (ява п`ятнадцята) КОСА І КАМІНЬ - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Анно Доміні, 06.01.2015 - 17:33
...е, оте обрядовір"я - скількох воно на манівці звело і зводить...  А такі батьки - то дійсно велике щастя. Мені так пощастило лише наполовину - з батьком. А от мама все ж правила свого, а зрештою вийшло все одно не по її, але й не по-моєму (як мені спочатку бачилося), а вже так, як Бог привів. Бо Він уміє і несприятливі обставини повернути на добре, а може, то тільки нам вони здаються несприятливими - бо ми часто далі свого носа не бачимо, а у Нього щодо нас плани великі, і Він нас направляє куди слід... Хай там як, а на прикладі мами навчилася, що дитини ламати не буду ні в якому випадку, єдине - аби доброю Людиною був. 
Анно Доміні, 06.01.2015 - 09:36
...Мучить мене велика підозра, що, якби Кочубеїха не була така затята, а спробувала до Мотрі "підлеститися", мовляв, ти ще молода, зачекай трохи, дитино, час покаже тощо, тобто не відмовляла їй нахрапом так категорично, а "потягла кота за хвіст" - хто зна? Може, Марія і сама з часом би трохи охолола, а може, і не хотіла б уже більше Мазепи... Юне кохання - воно таке, що більше йому противляться, то більше воно розпалюється, і уже не від любові до "об"єкту почуттів", а більше через те, щоб "неперкір усім".Не кажу, що так було би, але... хто зна?
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
якби Кочубеїха не була такою затятою - безперечно все могло бути краще... і Василь Леонтійович (чоловік її) не втратив би голови на пласі після катувань і диби в застінках московського Петра, і дочка вік свій прожила б, а не лягла б молоденькою у домовину і багато ще чого не сталось би лихого... але Любов Федорівна буда затятою - думаю, це і є гординя, властолюбство... їй здавалося тільки, що вона "справно в Бога вірить" - (за хрещеного батька не пустила, бо гріх...) - насправді ж - порушила другу заповідь - ЛЮБОВІ до ближнього... любити ближнього - це бажати йому добра, як він те добро розусіє і сприймає, а не володіти тим ближнім, нав"язуючи йому свою волю...мені от пощастило винятково - мої любі батьки з дитинства мого не ламали мене силою, взагалі не ламали, хоч багато що у мені здавалося їм "не зовсім таким, як хотілось би" - вони любили мене і дарували право бути собою... зате я їм дуже вдячна і все життя їх люблю - і тепер - чим старшаю, чи вже й старішаю, тим більше їх шаную і люблю, уже й покійненьких моїх обох - тата і маму...  
Борода, 25.11.2011 - 13:03
 "Могила - не тюрма!" Сильно сказано. Саме так і є, що виховуючи у дітях свої, вже перевірені долею, риси характеру, ми деколи стаємо заручниками свого ж виховання.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
пане Ігорю, виявила ось тепер лише мою негречність - не відповіла Вам вчасно на слова оці мудрі Ваші - то вибачаюся двічі: - раз - що промовчала у відповідь тоді, а вдруге, що через роки турбую Вас оце зараз своїми вибаченнями і відповіддю...так, Ваше зауваження мудре - часто доводиться "потім" зустрічатися із власним своїм "колись"... мама моя казала з цього приводу - "прийшла до мене молодість моя" - тобто, якісь вчинки молоді приходять наслідками у старшому віці... як мудрі вчинки, так і помилки - усі мають свої наслідки
Мазур Наталя, 23.11.2011 - 16:36
А я ще пам"ятаю ті часи, коли матері такими от словами берегли дочок від непередбачуваних вчинків.... 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Любов Федорівна, дружина Кочубея, донька полтавського полковника Жука, матінка Мотрі -- мала дуже тверду вдачу, про її норов навіть легенди різні ходили в окрУзі... тут вона трохи перестаралася... не врахувала, що яблучко її від яблуньки не далеко відкотилося...
Наталя Данилюк, 27.10.2011 - 12:01
 Таки не змирилася вперта Кочубеїха з вибором Марії...А від неї усе й залежало.Як часто трапляється,що батьки стають на заваді щастя своїх дітей...Трагічно.   
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
все, Кочубеїха свого домоглася -- "Дарма, могила не тюрма, ти собі вибрала сама..." Вона, звичайно ж, сама іще не знає, що натворила... а картинка ця -- такою солодкою повією змалював Кочубеївну в "Полтаві" розпусник Пушкін... він не знав, що в Україні жінка -- це... людина, а не дорога інколи річ домашнього вжитку, доповнення до спального гарнітуру... це ніби Марія так ніжиться в постелі Гетьмана, як Пушків собі уявляв... не було такого. Коли Мотря прибігла до Мазепи -- він покликав російського офіцера -- на зразок Алєксєєв прізвище його, і розмовляли вони утрьох, тобто, Алєксєєв цей був присутній при розмові -- так Мазепа вчинив, щоб і тінь підозри не впала на Мотрину дівочу честь... він дуже любив її і найбільше турбувався про її неторканість... дякую, любий Одуванчику, за увагу до мене і до моїх любих Івана та Мотрі. Затра будуть листи і монологи... там Мазепа вже сам усе розповість...  
|
|
|
|||||||||||||||||||||||
