Губіній Вікторії
Перлинність душі — полум’я злету
Маяки на межі — епізоди, портрети
Гортають роки — не будні – світлини
Відімкнуті замки — глибини неспинні
Любов, як віраж — на сивім мосту
«Завтра» колаж — у мрію просту
Напитися щастя — спокійного, тихого
Де днів безтурбоття — морем все дихає
Забутись туманно — у гомоні часу
Молитись з вітрами — під місяцем ясним
Щедріє криниця — в долині жнив’я
В люстерко сміється — харизма твоя
В люстерко сміється — харизма твоя -чудова метафора! Дуже гарна присвята. Яскраві образи-не зачовгані,свіжі.
*SELENA* відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро-щиро дякую!!!
Знаєте, це той варіант де я на образами взагалі не думала, а головне над особистісною характеристикою, рада, що зі сторони добре сприймається, хотя можливо і не все зрозуміло.
Вірш вийшов як криниця, глибока та чиста, наповнена живущою водою любові...
Стільки неперевершеих образів, кожне слово, навіть дієслова, вжиті алегорично і так лірично...
Ви РОЗУМНИЦЯ!
*SELENA* відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро-щиро вдячна!
Ви мітко вгадали з приводу криниці з живильною водою — так воно і є, але як іноді важко не допустити, що ця вода не скаламутніла, особливо коли сім’я це 2-і сильні самодостатні особистості, тут мабуть 1-м кредом виступає мудрість.
Ой, нам іноді приходиться нести ношу, яка непід’ємна 3-м.