Чарівна мово! Пісенне диво!
Тобою буйні шумлять гаї,
Журчать тобою весняні зливи;
Немовби ноти, слова твої!
Тобою мово, живуть поети,
Складають квіти тобі до ніг;
Виходять, мово, з твоїх наметів
Свідомі люди на сто доріг.
І йдуть життєвим тернистим шляхом,
Твоїм надбанням скарбним живуть,
Що лине вільним під обрій птахом, -
І бачить серце жадану суть.
Коли для мови співають оду,
Коли дитина «матусю» зве,
Коли займеться і стане подих,
Коли настане життя нове!
І наша мова в житті сім буде,
Як та гетьманша, нести клейнод,
Коли, нарешті, згадають люди,
Що ми – є влада! Ми є – народ!
Тоді й для мови настане літо,
І знов шуміти почнуть гаї…
І осінь більше не знищить квіти,
Бо квіти, мово, - слова твої!
24 жовтня, 2011 рік
Вірш дуже сподобався. Актуальна тема у наш час. Наче самостійні, незалежні, а проблема збереження самобутності і національної ідентичності й досі не вирішена.
Олеся Василець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую. Так, тема національної ідентичності в Україні дуже гостро стоїти на сьогодні. Але, я гадаю, незабаром настануть кращі часи.
Олесю! Давненько я не заходив до табе в гості і сьогоднішній твір ,ода до української мови, для мене приємна неснодіванка. Молодець! Гарний твір особливо висновок (Коли нарешті згадають люди, що ми є влада! Що ми НАРОД.)
Олеся Василець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дуже актуальний вірш, зважаючи на заходи керівництва держави щодо зменшення кількості україномовного ефіру до 25%
Олеся Василець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, це просто жахливо! Складається враження, ніби керівництво навмисне працює на знищення усього українського та поглинення його чужеземним, колонізаторським. Жах! Дякую за Вашу думку.
Браво,Олесю! Ви - сонячний промінчик у темному кацапському царстві Луганська. Низький уклін Вашим батькам і всім тим людям,які Вас виростили і виховали такою - щирою,чесною і сміливою.
Олеся Василець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі Вам за ласкаве слово, пане Василе, проте мої батьки не мають стосунку до мого патріотичного налаштування. Саме життя виховало мене такою! Дякую ще раз.