Я поїду на ті вихідні --
На два дні,
Хай там буде спокійно мені --
Як вві сні.
Там хатина затишна така --
Наче маківка.
Там, де бабціна ніжна рука --
Наче ластівка.
Там, де вишиті подушки --
Пом`яки й волошки.
Там, де мама моя молода --
Як весна і вода.
Там, де тато високий такий --
Аж низькі сволоки.
Там, де Бозя живе і пророки, --
Де мені вже -- чотири роки...
Де город розкошує, як ліс, --
А в кінці верболіз.
Де пасльон, деревій і межа, --
Там, де я не чужа.
Цвіт яблуні.... це там де за стінкою дитина помирає?
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так... і автор страждає, як батько і спостерігає "за процесом", як митець, і ненавидить себе за таке...
ні, Інтермеццо, ви праві, Інтермеццо -- співзвучне мені на 100 відсотків... тим паче зараз... ще раз дякую Вам. -- з вами дуже цікаво, заходьте при нагоді, радітиму...
якщо чесно, то чимсь нагадує (асоціативно) Інтермеццо, Коцюбинського.
хоч,може,просто настрій добрий)
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
така асоціяція -- честь для кожного, хто "бавиться" словами... Дякую... а стосовно Коцюбинського -- мене найбільше, мабуть, вразив "Цвіт яблуні"... так, здається, новела називається... приємно з Вами спілкуватися...
..туди, де дійсно не чужа 
дійшло -- "фата-моргана..." ну да, тільки в нього набагато більше слів... дякую за асоціацію... 
