Чому так важко пишуться вірші? –
Бо слово “дощ” не зможе передати
політ краплини крізь хвилини неба,
глухий удар об землю.
Завжди треба
себе всього віддати зливі.
Не зможуть маралі плаксиві
відчути силу й потяг до землі,
розбитися на друзки і злетіти,
і впасти знову, і втекти,
і бігти, литись, розтікатись,
Неначе плакати – сміятись,
не розмовляти – а ректи,
кричати, гримати, кривлятись,
із вітром гратись.
Залюбки
в рядки наставлять слів солодких
про вікна, листя і шибки.
Як напівдохлі голубки
про сум заскиглять, про тепло,
зажуряться, немов його
в грозі не знайдеш.
Поміж громів і блискавок
не буде слів –
лише потуга й міць, і сила.
Ваші вуха, так звиклі до гармоній,
затуліть,
бо все це не для вас.
Лише для нас.
Чому так важко пишуться вірші?
І я не зміг...
29.07.2000
́́́́
цікавий задум, , цікавий розмір...хороші думки...Бо слово “дощ” не зможе передати
політ краплини крізь хвилини неба,
глухий удар об землю.
Завжди треба захлинаюся від емоцій...побачила своє...наболіле!
трішки збитий ритм....
але дякую, за приємну хвилину поруч з твоєю душею!
Розбишака відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так вийшло, що ритм наче навмисне збивав, щоб створити напругу.
Дякую за приємні слова
:
