Ти був би моїм коханцем, якби блідоокі зими
Зустрілися б випадково, щоб вчасно нас народити…
Ти став би мені потрібен, якби ми були чужими,
Та в нас уже все до болю буденно й несамовито…
Холодні скляні обійми…. Якби я тебе не знала,
Можливо, спливла б водою у збудженні весняному…
Та нам крижаних сезонів й розлучень крихких замало…
У нас уже кожна прірва до болю давно знайома…
Були б мої руки ніжні – зрослися б давно з твоїми,
Із болем твоїх суглобів з’єднався б і відчай втоми…
…Лишались би ще надія, якби ми були чужими,
Що стигла цнотлива осінь нас якось та познайомить…
"Лишались би ще надія, якби ми були чужими,
Що стигла цнотлива осінь нас якось та познайомить…"
З Вашого дозвлу забираю) (тільки, мабуть там опечаточка "ЛишИлАсь", гляньте)
Юлія Радченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00