Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Тетяна Горобець (MERSEDES): Не кради чужої долі, будеш мати сліз доволі… - ВІРШ


Тетяна Горобець (MERSEDES): Не кради чужої долі, будеш мати сліз доволі… - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 39
Персональный ЧАТ Avsian
Персональный ЧАТ Feniks
Персональный ЧАТ Lubko
Персональный ЧАТ MiriamS
Персональный ЧАТ Polarstern
Персональный ЧАТ Romashe4ka
Персональный ЧАТ RudyMental
Персональный ЧАТ Rutzt
Персональный ЧАТ Teodor Fanger
Персональный ЧАТ UA forever_UA
Персональный ЧАТ Ukraine55
Персональный ЧАТ ViraBila
Персональный ЧАТ Yaguarondi
Персональный ЧАТ Інна Рубан-Оленіч
Персональный ЧАТ Ірина Кохан
Персональный ЧАТ Амадей
Персональный ЧАТ Бабич
Персональный ЧАТ Віталій Поплавський
Персональный ЧАТ Валентина Ланевич
Персональный ЧАТ Валентина Ярошенко
Персональный ЧАТ Василь Бурлака
Персональный ЧАТ Володимир Кепич
Персональный ЧАТ Ден Мун
Персональный ЧАТ Дмитро Кiбич
Персональный ЧАТ Катерина Собова
Персональный ЧАТ Ки Ба 1
Персональный ЧАТ Лілія Левицька
Персональный ЧАТ М.С.
Персональный ЧАТ Мандрівник
Персональный ЧАТ Марамі
Персональный ЧАТ Мизантроп
Персональный ЧАТ Мирослав Вересюк
Персональный ЧАТ Надія Башинська
Персональный ЧАТ Променистий менестрель
Персональный ЧАТ Руслана Сапронова
Персональный ЧАТ Світлая (Світлана Пирогова)
Персональный ЧАТ Софія Яценюк
Персональный ЧАТ Ярослав К.
Персональный ЧАТ закохана у небо2

Пошук


Перевірка розміру




Не кради чужої долі, будеш мати сліз доволі…

Тетяна Горобець (MERSEDES) :: Не кради чужої долі, будеш мати сліз доволі…
Вість, що до діда Степана приїхав онук з далекого Сибіру, швидко облетіла все село. Кожній сільській дівчині кортіло подивитися на цього хлопця... Олексій приїхав на батьківщину своєї мами, щоб зустріти хорошу дівчину та одружитися на ній. Ще з дитинства мама розповідала про красу рідного краю, а коли Олексій виріс, то йому так закортіло побачити на власні очі цей край, що він заробив грошей і поїхав у далеку подорож. В сільскій місцевості було тихіше і спокійніше ніж в місті. Вранці хлопця будили голосні півні, а вечорами лаяли собаки. Не чулося гуркотіння автомобілів і гамір пішоходів. Вранці співали птахи, а теплий вітерець піднімав на вікні фіранки. Пахло травами і теплим пареним молоком. Олексій познайомився з сусідським хлопцем Василем. Хлопці швидко знайшли спільну мову і подружилися. Олексій розповів товаришеві, що хоче тут знайти красиву дівчину і одружитися на ній. Та поки що жодної не зустрів. В суботу хлопці зібралися на вечорниці до сільського клубу, саме там збираєть ся молодь. Коли прийшли, танці були в розпалі. Дівчата зразу ж запримітили чужого хлопця і почали задивлятися на нього. Олексій запрошував до танцю то одну, то другу дівчину. Та тієї, щоб запала в серце і зворушила душу серед них не було. - Ну що. Як справи? - запитав Василь. - Та так собі. Знаєш, хочу зустріти дівчину спокійної вдачі. - Є така, можу познайомити. Спокійна, привітна і щира, з добрим серцем. Та вона з бідної сім'ї. - Аби серцю люба. Наступного дня Василь зайшов до Олексія і повів його до Марійки Коваленкової. Ще з двору Олексій запримітив бідність. Хата стояла, як сирота у полі, паркан похилився. Було видно, що тут давно не порядкувала рука господаря. Коли зайшли до хати, стара господиня радо запросила до столу. - Сідайте, добрі хлопці, відвечеряйте, чим Бог послав. - Дякуємо, тітко Христино. - Марійко, донечко, дивись які гості до нас завітали. З іншої кімнати вийшла сором'язлива дівчина з довгою чорнявою косою і блакитними очима, в них стрибали сонячні зайчики, а уста усміхалися привітною усмішкою. - Здрастуйте. - І вам, дай Боже. - Ось зайшли на вогник, хочемо вас запросити до клубу. Марійка знітилась, їй зразу прийшовся до душі цей незнайомий хлопець. - Знайомтесь, це Олексій приїхав аж з Сибіру погостювати до діда. - Дуже приємно. - Ну то що, підеш до клубу? - Піду, лише зачекайте. Хлопці вийшли на вулицю. Ніч стояла зоряна, місяць освітлював бідове подвір'я. За деякий час вийшла Марійка. Бідненька одежа відразу ж кинулась в очі, та Олексій не звертав уваги, дуже вже гарною була дівчина. Біля клубу юрбились хлопці і дівчата, долинав веселий сміх і жарти. Цілий вечір Олексій не відходив від дівчини, запрошував до кожного танцю. Дівчата ско- са поглядали на парочку. Дехто свої думки висловлював вголос. - Бач як ,така біднячка , а такого хлопця підчепила? Марійка не звертала ні на кого уваги... Олексій вперше проводив дівчину до її оселі. Дорогою більше мовчали, ніж говорили. Вже біля паркану Марійка підняла свої голубі очі і промовила: - Ну ось, ми і прийшли. Вже хотіла йти до хати, як Олексій міцно обійняв і поцілував її. Вона не пру чалася, а тоді вискочилаз його рук і мерщій побігла в хату. Олексій зустрівся з Василем і розповів йому, що сподобав ту дівчину і хотів би одружитися з нею. - Ти що, з глузду з'їхав? Ти її ще добре не знаєш, походи, придивись. І в кінці - кінців, що скаже вона. Олексій не став довго чекати, при першій же нагоді запропунував дівчині: - Вийдеш за мене заміж? Заберу тебе з собою. Марійка помовчала, а тоді кивнула головою. - Так. Олексій не тямив що робить від радості. Не роздумуючи, вінзразу ж пішов на пошту і відправив телеграму батькам. У ній він просив вислати гроші на весілля. Незабаром Олексій вже отримав переказ з грошима. Марійка ніколи не бачила стільки грошей. А Олексій ухопивши дівчину за руку, потяг до крамниці. - Вибирай, що хочеш. Приберу тебе, як королеву. Марійка стояла, як вкопана, а продавець вже пропунував їй різний крам. Чого тільки не зробиш заради кохання... Селом під руку йшла молода пара. Ніхто не зміг пізнати дівчину в дорогому вбранні. - Марійко, це ти? - Так, я. - відповіла дівчина. У вухах виблискували золоті сережки, на шиї ланцюжок, на руці перстень... Олексій і справді зробив з нареченої королеву. Вона ж пишалась цим і задирала носа. Стали готуватись до весілля. Наскликали гостей цілий двір, запросили музики. Марійка в красивому платті пишалася собою. Коли вінчалися в церкві, то кожен біг подивитися на наречену. Та серед гурту людей, вона запримітила злістний погляд Петра. Після вінчання гості і знайомі підходили вітати молодих. Підійшов до них і Петро. Привітав, а тоді нахилився до нареченої і прсичав на вухо. - Марійко, а як же я? Продалась. Вона опустила очі в мовчанні. Цілий вечір Марійка сиділа серед гостей сумною. Навіть голосне " Гірко" не розрадило дівчину. Олексій помітив це і запитав дружину: - Що з тобою, люба? Та Марійка мовчала... Сумною вона лишилася і після весілля. Через деякий час почали збиратися в далеку дорогу, а Марійці все з голови не йшов Петро. - Як же ж бути? - Невже вона так швидко зрадила його. - Але ж я Олексія кохаю, - думала Марійка. Якийсь важкий тягар давив її груди. Та вона вже дружина Олексія і думати про Петра немає права. Одна думка змінювала іншу. Вже були зібрані речі, стояли валізи, посуд в ящиках дарований на весілля і квитки на руках. - Завтра від'їжджаємо,- промовив Олексій. - А сьогодні треба зробити гостину для друзів, сусідів, родичів. Марійка мовчки накривала на стіл, коло печі поралась мати з тіткою Євдошкою. Олексій пішов запросити і товариша Василя. - Мамо, малувато горілки на столі, треба перейтись до крамниці. - Добре, доню, сходи. Вона швиденько накинула на себе плащ, зав'язала хустину і, навіть не озирнувшись, вийшла на вулицю. У воротях зустрілася з Олексієм. - Марічко, ти куди? - Я швидко.- Це все, що вона відповіла йому. - Гляди ж, не барися. - Промовив услід Олексій. Почали збиратися гості, а Марійка все не поверталася. Олексій почав хвилюватися. - Де ж вона? Що могло трапитись.- Не давали спокою думки... До оселі зайшла Ніна і пошепки покликала Марійчину матір. - Чого тобі? -запитала Христя. - Ви знаєте де ваша Марійка? - Та вже давно має прийти, чогось запізнюється. - Та не прийде вона, тітко Христе. - Чому? - У Петра вона, на хуторі. - Боже, плеснула в долоні Христя. - Що трапилося? -запитав Олексій. Він бачив як зблідла матір, вона не могла промовити ні слова, а очі забрині ли слізьми. - Біда Олексієчку. - Яка біда, що з Марією? - Ти побудь тут з гостями, а я зараз її приведу. - Звідки ви її маєте привести? І тоді Ніна розповіла, що зустріла Марію, а та їй розповіла, що втекла від чоловіка і йде до Петра. Петро жив на хуторі, неподалік від села. Ще з дитинства, вони обоє товаришували, пасли череду корів. Але щоб про кохання і мови не було. Та після отих слів, що почула Марія в церкві, немала у серці спокою... Мати взяла ціпка і швидко, напнувшись хустиною, подалась на хутір. Вже біля хати вона почула сміх своєї доньки. Заглянула у вікно і побачила свою Марійку, що сиділа на руках у Петра і голосно сміялась. Христя загримала по вікнах. На поріг вийшов старий Свирид. - Чого тобі, Христе? - Викличте мені Марійку. - Немає її в нас. Та стара Христя відштовхнула Свирида і пройшла до кімнати. - Марійко, швидко збирайся і йди до чоловіка. Не ганьби мене. - Йдіть геть мамо, я нікуди не піду. -почулось у відпвідь. Як не прсила Христя свою доньку, та ніяк нереагувала на неї. - Марійко, зніми всі прикраси, які тобі дарував Олексій. Ти їх неварта. Донька довго не думала, познімала все і ткнула матері в руки. - Йдіть, мамо, я не повернуся додому. Мати зі схиленої головою і затиснутими прикрасами в кулаці вийшла з хати. Холодний вітер дихнув в обличчя, а вона задихалася від схлипування. Гарячі солонісльози стікали по щоках. Другого дня Олексій забрав усі валізи, що збирали з дружиною, і виїхав із села. Більше його тут ніхто не бачив. Марія ж вийшла заміж за Петра і до матері більше не повернулась. Так і померла стара Христя в злиднях. Та і Марії не солодко жилось. Народила вона трійко дітей, а долі їм не подарувала. Старший син народився глухонімим. Куди не їздила з ним Марія, та марно, хлопчик лишився інвалідом. Другою народилася донька Софійка, а за нею меншенька - Надійка. Росли дівчатка на радість батькам. Та коли Надійка закінчила десять клас, сталась страшна трагедія... В один з днів, дітей на човні перевозили на інший бік річки. Щоб мати середню освіту, в школу ходили в інше село. На той час погодні умови були несприятливі: сильний вітер, дощ, На воді булв велика хвиля. Мама однієї з дівчат заперечила щодо школи. Та дівчата і слухати не хотіли, на носі були екзамени, і школа була понад усе. Лише човен виплив на середину річки, як хвиля накрила його і перевернула. Всі опинились у річці, доки вибирались, не помітили, що Надійка зникла в темних хвилях води. Знайшли її, лише через тиждень, водолази. Горе і сльози заполонили оселю. Побивалася Марійка за дочкою, посивіла з чоловіком за одну ніч. Вся надія, тепер, була на Софійку навчалась вона добре, закінчила школу і подалась до міста. Вивчилась, влаштувалась на роботу. Зустріла хлопця і вийшла заміж. Побудували з чоловіком свій дім, народила четверо дітей. Життя налагоджувалось, а Марія раділа, що у доньки все добре, та недовгою була радість. Помер чоловік Петро, а за ним нестало і сина, залишилась вона одна в хаті. Інколи приїздили провідувати внуки. А ще найгірше, що дізналась Марія, так це те, що донька почала заглядати у чарку. Лікували її, та марно, приїде і знову за своє. Діти недоглянуті, в хаті безлад, їсти не зварено. А коли стала тікати з дому і не приходити зовсім, забила тривогу. Проснуться діти, а мами немає. Біжить батько, шукає пополях, знайде, приведе додому і чатує, щоб знову не вікла. Одного разу не вгледіли, зникла Софія назавжди, так і не знайшли, скільки не шукали... В теплому ліжку лежала змарніла жінка, чи то на долю нарікала, чи сама на себе. Коли заплющувала очі, то бачила свого Олексія, засмученого, згорьованого. І серце так здавлювало від того, що так несправедливо вчинила з ним в молоді роки. Мабуть, зла доля покарала її за це і відібрала найголовніше, як вона відібрала найцінніше в Олексія...

ID: 282864
Рубрика: Проза
дата надходження: 26.09.2011 19:31:10
© дата внесення змiн: 16.11.2017 18:04:36
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)

Мені подобається 1 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (922)
В тому числі авторами сайту (20) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 0
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.




КОМЕНТАРІ

Віталій Назарук, 27.09.2011 - 06:46
Хороша проза, не гірша хорошого вірша... 12 16 16 16 give_rose give_rose give_rose Пишіть і далі!
 
Тетяна Горобець (MERSEDES) відповів на коментар Віталій Назарук, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Віталію за теплі слова, рада це почути...
Обіцяю,що скоро знову порадую новеньким...
 
НАДЕЖДА М., 26.09.2011 - 21:00
Квіти за гарні твори!!
 
Тетяна Горобець (MERSEDES) відповів на коментар НАДЕЖДА М., 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую за чудові квіти...
 
НАДЕЖДА М., 26.09.2011 - 20:58
12 12 16 16 Чудова життєва історія! В прозі ти теж, Тетянко, молодець!!
19 21 22 22 23 23 23 31 give_rose
 
Тетяна Горобець (MERSEDES) відповів на коментар НАДЕЖДА М., 01.01.1970 - 03:00
Дякую тобі моя дорога за щирі слова... Приємно це чути...
 
ГАЛИНА КОРИЗМА, 26.09.2011 - 20:27
cry 12 16 Написано від щирої душі. Думаю, що це правдива і повчальна історія для всіх і для молоді зокрема. Я вітаю вас 12 16 19 flo32 flo13 flo32
 
Тетяна Горобець (MERSEDES) відповів на коментар ГАЛИНА КОРИЗМА, 01.01.1970 - 03:00
Дякую вам Галинко за щирі слова... Так, інколи життя приносить і таке... А молодь нехай учиться на помилках старших... Заходьте буду рада...
 
Сподобалось. Події викладені гарно, змістовно. give_rose
 
Тетяна Горобець (MERSEDES) відповів на коментар Валентина Ланевич, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вам дякую... Рада, що сподобалось... Гостям завжди рада...
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  звук
Sin el mar: - Мелодія, голос.
Синонім до слова:  пульт телевізора
Alex-dr_7(tericon): - дистанційка́
Синонім до слова:  пристосуванець
Alex-dr_7(tericon): - мутаціонер :D ́
Синонім до слова:  ревнувати
Ксенія О: - Кохати через край
Синонім до слова:  ревнувати
Genyk: - Очманілювати
Знайти несловникові синоніми до слова:  ревнувати
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  дерево
Genyk: - ПТАХОДІМ
Знайти несловникові синоніми до слова:  дерево
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Звичка
Юхниця Євген: - Супер!!! Дуже цікаві у всіх слова!́
Синонім до слова:  звук
Genyk: - Тишорух
Синонім до слова:  зайнятість
Genyk: - Часоповинність
Синонім до слова:  звук
Master-capt: - Тон. Нота. Грім. Відлуння.
Знайти несловникові синоніми до слова:  пульт телевізора
liliylo: -
Синонім до слова:  зайнятість
Svitlana_Belyakova: - убивця часу
Знайти несловникові синоніми до слова:  зайнятість
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  звук
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Звичка
Cвітлана: - ритуал
Синонім до слова:  Звичка
геометрія: - надбання
Синонім до слова:  Хліб
anna zakohana: - пшонка :D
Синонім до слова:  Хліб
anna zakohana: - житник
Синонім до слова:  пристосуванець
Лісник: - слимак
Синонім до слова:  Хліб
Юхниця Євген: - Запечена пшеничка
Синонім до слова:  Звичка
Анна Клименко: - марутня
Синонім до слова:  Хліб
Анна Клименко: - сонцекруг
Синонім до слова:  Звичка
СУЛ: - практика, манери, стиль...
Синонім до слова:  Звичка
Ольга Ратинська: - Приліпучка
Синонім до слова:  Звичка
Оксана Батицька: - Пристрасть(має звичку)
Синонім до слова:  Звичка
Оксана Батицька: - Навичка
Синонім до слова:  Довкілля
Василь Стасюк: - Виднокрай
Синонім до слова:  Звичка
Genyk: - Заїздуля
Знайти несловникові синоніми до слова:  Звичка
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  пульт телевізора
Вячеслав Рындин: - клондайк микробов
Синонім до слова:  пристосуванець
Володимир Осінній: - Верхнього бранець
Синонім до слова:  пристосуванець
dashavsky: - Нахлібник. Ж...лиз.
Синонім до слова:  пристосуванець
Катерина Собова: - :12: Присмоктувач
Нові твори