Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Тетяна Горобець (MERSEDES): Не кради чужої долі, будеш мати сліз доволі… - ВІРШ


Тетяна Горобець (MERSEDES): Не кради чужої долі, будеш мати сліз доволі… - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 19

Пошук


Перевірка розміру




Не кради чужої долі, будеш мати сліз доволі…

Тетяна Горобець (MERSEDES) :: Не кради чужої долі, будеш мати сліз доволі…
Вість, що до діда Степана приїхав онук з далекого Сибіру, швидко облетіла все село. Кожній сільській дівчині кортіло подивитися на цього хлопця... Олексій приїхав на батьківщину своєї мами, щоб зустріти хорошу дівчину та одружитися на ній. Ще з дитинства мама розповідала про красу рідного краю, а коли Олексій виріс, то йому так закортіло побачити на власні очі цей край, що він заробив грошей і поїхав у далеку подорож. В сільскій місцевості було тихіше і спокійніше ніж в місті. Вранці хлопця будили голосні півні, а вечорами лаяли собаки. Не чулося гуркотіння автомобілів і гамір пішоходів. Вранці співали птахи, а теплий вітерець піднімав на вікні фіранки. Пахло травами і теплим пареним молоком. Олексій познайомився з сусідським хлопцем Василем. Хлопці швидко знайшли спільну мову і подружилися. Олексій розповів товаришеві, що хоче тут знайти красиву дівчину і одружитися на ній. Та поки що жодної не зустрів. В суботу хлопці зібралися на вечорниці до сільського клубу, саме там збираєть ся молодь. Коли прийшли, танці були в розпалі. Дівчата зразу ж запримітили чужого хлопця і почали задивлятися на нього. Олексій запрошував до танцю то одну, то другу дівчину. Та тієї, щоб запала в серце і зворушила душу серед них не було. - Ну що. Як справи? - запитав Василь. - Та так собі. Знаєш, хочу зустріти дівчину спокійної вдачі. - Є така, можу познайомити. Спокійна, привітна і щира, з добрим серцем. Та вона з бідної сім'ї. - Аби серцю люба. Наступного дня Василь зайшов до Олексія і повів його до Марійки Коваленкової. Ще з двору Олексій запримітив бідність. Хата стояла, як сирота у полі, паркан похилився. Було видно, що тут давно не порядкувала рука господаря. Коли зайшли до хати, стара господиня радо запросила до столу. - Сідайте, добрі хлопці, відвечеряйте, чим Бог послав. - Дякуємо, тітко Христино. - Марійко, донечко, дивись які гості до нас завітали. З іншої кімнати вийшла сором'язлива дівчина з довгою чорнявою косою і блакитними очима, в них стрибали сонячні зайчики, а уста усміхалися привітною усмішкою. - Здрастуйте. - І вам, дай Боже. - Ось зайшли на вогник, хочемо вас запросити до клубу. Марійка знітилась, їй зразу прийшовся до душі цей незнайомий хлопець. - Знайомтесь, це Олексій приїхав аж з Сибіру погостювати до діда. - Дуже приємно. - Ну то що, підеш до клубу? - Піду, лише зачекайте. Хлопці вийшли на вулицю. Ніч стояла зоряна, місяць освітлював бідове подвір'я. За деякий час вийшла Марійка. Бідненька одежа відразу ж кинулась в очі, та Олексій не звертав уваги, дуже вже гарною була дівчина. Біля клубу юрбились хлопці і дівчата, долинав веселий сміх і жарти. Цілий вечір Олексій не відходив від дівчини, запрошував до кожного танцю. Дівчата ско- са поглядали на парочку. Дехто свої думки висловлював вголос. - Бач як ,така біднячка , а такого хлопця підчепила? Марійка не звертала ні на кого уваги... Олексій вперше проводив дівчину до її оселі. Дорогою більше мовчали, ніж говорили. Вже біля паркану Марійка підняла свої голубі очі і промовила: - Ну ось, ми і прийшли. Вже хотіла йти до хати, як Олексій міцно обійняв і поцілував її. Вона не пру чалася, а тоді вискочилаз його рук і мерщій побігла в хату. Олексій зустрівся з Василем і розповів йому, що сподобав ту дівчину і хотів би одружитися з нею. - Ти що, з глузду з'їхав? Ти її ще добре не знаєш, походи, придивись. І в кінці - кінців, що скаже вона. Олексій не став довго чекати, при першій же нагоді запропунував дівчині: - Вийдеш за мене заміж? Заберу тебе з собою. Марійка помовчала, а тоді кивнула головою. - Так. Олексій не тямив що робить від радості. Не роздумуючи, вінзразу ж пішов на пошту і відправив телеграму батькам. У ній він просив вислати гроші на весілля. Незабаром Олексій вже отримав переказ з грошима. Марійка ніколи не бачила стільки грошей. А Олексій ухопивши дівчину за руку, потяг до крамниці. - Вибирай, що хочеш. Приберу тебе, як королеву. Марійка стояла, як вкопана, а продавець вже пропунував їй різний крам. Чого тільки не зробиш заради кохання... Селом під руку йшла молода пара. Ніхто не зміг пізнати дівчину в дорогому вбранні. - Марійко, це ти? - Так, я. - відповіла дівчина. У вухах виблискували золоті сережки, на шиї ланцюжок, на руці перстень... Олексій і справді зробив з нареченої королеву. Вона ж пишалась цим і задирала носа. Стали готуватись до весілля. Наскликали гостей цілий двір, запросили музики. Марійка в красивому платті пишалася собою. Коли вінчалися в церкві, то кожен біг подивитися на наречену. Та серед гурту людей, вона запримітила злістний погляд Петра. Після вінчання гості і знайомі підходили вітати молодих. Підійшов до них і Петро. Привітав, а тоді нахилився до нареченої і прсичав на вухо. - Марійко, а як же я? Продалась. Вона опустила очі в мовчанні. Цілий вечір Марійка сиділа серед гостей сумною. Навіть голосне " Гірко" не розрадило дівчину. Олексій помітив це і запитав дружину: - Що з тобою, люба? Та Марійка мовчала... Сумною вона лишилася і після весілля. Через деякий час почали збиратися в далеку дорогу, а Марійці все з голови не йшов Петро. - Як же ж бути? - Невже вона так швидко зрадила його. - Але ж я Олексія кохаю, - думала Марійка. Якийсь важкий тягар давив її груди. Та вона вже дружина Олексія і думати про Петра немає права. Одна думка змінювала іншу. Вже були зібрані речі, стояли валізи, посуд в ящиках дарований на весілля і квитки на руках. - Завтра від'їжджаємо,- промовив Олексій. - А сьогодні треба зробити гостину для друзів, сусідів, родичів. Марійка мовчки накривала на стіл, коло печі поралась мати з тіткою Євдошкою. Олексій пішов запросити і товариша Василя. - Мамо, малувато горілки на столі, треба перейтись до крамниці. - Добре, доню, сходи. Вона швиденько накинула на себе плащ, зав'язала хустину і, навіть не озирнувшись, вийшла на вулицю. У воротях зустрілася з Олексієм. - Марічко, ти куди? - Я швидко.- Це все, що вона відповіла йому. - Гляди ж, не барися. - Промовив услід Олексій. Почали збиратися гості, а Марійка все не поверталася. Олексій почав хвилюватися. - Де ж вона? Що могло трапитись.- Не давали спокою думки... До оселі зайшла Ніна і пошепки покликала Марійчину матір. - Чого тобі? -запитала Христя. - Ви знаєте де ваша Марійка? - Та вже давно має прийти, чогось запізнюється. - Та не прийде вона, тітко Христе. - Чому? - У Петра вона, на хуторі. - Боже, плеснула в долоні Христя. - Що трапилося? -запитав Олексій. Він бачив як зблідла матір, вона не могла промовити ні слова, а очі забрині ли слізьми. - Біда Олексієчку. - Яка біда, що з Марією? - Ти побудь тут з гостями, а я зараз її приведу. - Звідки ви її маєте привести? І тоді Ніна розповіла, що зустріла Марію, а та їй розповіла, що втекла від чоловіка і йде до Петра. Петро жив на хуторі, неподалік від села. Ще з дитинства, вони обоє товаришували, пасли череду корів. Але щоб про кохання і мови не було. Та після отих слів, що почула Марія в церкві, немала у серці спокою... Мати взяла ціпка і швидко, напнувшись хустиною, подалась на хутір. Вже біля хати вона почула сміх своєї доньки. Заглянула у вікно і побачила свою Марійку, що сиділа на руках у Петра і голосно сміялась. Христя загримала по вікнах. На поріг вийшов старий Свирид. - Чого тобі, Христе? - Викличте мені Марійку. - Немає її в нас. Та стара Христя відштовхнула Свирида і пройшла до кімнати. - Марійко, швидко збирайся і йди до чоловіка. Не ганьби мене. - Йдіть геть мамо, я нікуди не піду. -почулось у відпвідь. Як не прсила Христя свою доньку, та ніяк нереагувала на неї. - Марійко, зніми всі прикраси, які тобі дарував Олексій. Ти їх неварта. Донька довго не думала, познімала все і ткнула матері в руки. - Йдіть, мамо, я не повернуся додому. Мати зі схиленої головою і затиснутими прикрасами в кулаці вийшла з хати. Холодний вітер дихнув в обличчя, а вона задихалася від схлипування. Гарячі солонісльози стікали по щоках. Другого дня Олексій забрав усі валізи, що збирали з дружиною, і виїхав із села. Більше його тут ніхто не бачив. Марія ж вийшла заміж за Петра і до матері більше не повернулась. Так і померла стара Христя в злиднях. Та і Марії не солодко жилось. Народила вона трійко дітей, а долі їм не подарувала. Старший син народився глухонімим. Куди не їздила з ним Марія, та марно, хлопчик лишився інвалідом. Другою народилася донька Софійка, а за нею меншенька - Надійка. Росли дівчатка на радість батькам. Та коли Надійка закінчила десять клас, сталась страшна трагедія... В один з днів, дітей на човні перевозили на інший бік річки. Щоб мати середню освіту, в школу ходили в інше село. На той час погодні умови були несприятливі: сильний вітер, дощ, На воді булв велика хвиля. Мама однієї з дівчат заперечила щодо школи. Та дівчата і слухати не хотіли, на носі були екзамени, і школа була понад усе. Лише човен виплив на середину річки, як хвиля накрила його і перевернула. Всі опинились у річці, доки вибирались, не помітили, що Надійка зникла в темних хвилях води. Знайшли її, лише через тиждень, водолази. Горе і сльози заполонили оселю. Побивалася Марійка за дочкою, посивіла з чоловіком за одну ніч. Вся надія, тепер, була на Софійку навчалась вона добре, закінчила школу і подалась до міста. Вивчилась, влаштувалась на роботу. Зустріла хлопця і вийшла заміж. Побудували з чоловіком свій дім, народила четверо дітей. Життя налагоджувалось, а Марія раділа, що у доньки все добре, та недовгою була радість. Помер чоловік Петро, а за ним нестало і сина, залишилась вона одна в хаті. Інколи приїздили провідувати внуки. А ще найгірше, що дізналась Марія, так це те, що донька почала заглядати у чарку. Лікували її, та марно, приїде і знову за своє. Діти недоглянуті, в хаті безлад, їсти не зварено. А коли стала тікати з дому і не приходити зовсім, забила тривогу. Проснуться діти, а мами немає. Біжить батько, шукає пополях, знайде, приведе додому і чатує, щоб знову не вікла. Одного разу не вгледіли, зникла Софія назавжди, так і не знайшли, скільки не шукали... В теплому ліжку лежала змарніла жінка, чи то на долю нарікала, чи сама на себе. Коли заплющувала очі, то бачила свого Олексія, засмученого, згорьованого. І серце так здавлювало від того, що так несправедливо вчинила з ним в молоді роки. Мабуть, зла доля покарала її за це і відібрала найголовніше, як вона відібрала найцінніше в Олексія...

ID: 282864
Рубрика: Проза
дата надходження: 26.09.2011 19:31:10
© дата внесення змiн: 16.11.2017 18:04:36
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)

Мені подобається 1 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (944)
В тому числі авторами сайту (20) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 0
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.




КОМЕНТАРІ

Віталій Назарук, 27.09.2011 - 06:46
Хороша проза, не гірша хорошого вірша... 12 16 16 16 give_rose give_rose give_rose Пишіть і далі!
 
Тетяна Горобець (MERSEDES) відповів на коментар Віталій Назарук, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Віталію за теплі слова, рада це почути...
Обіцяю,що скоро знову порадую новеньким...
 
НАДЕЖДА М., 26.09.2011 - 21:00
Квіти за гарні твори!!
 
Тетяна Горобець (MERSEDES) відповів на коментар НАДЕЖДА М., 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую за чудові квіти...
 
НАДЕЖДА М., 26.09.2011 - 20:58
12 12 16 16 Чудова життєва історія! В прозі ти теж, Тетянко, молодець!!
19 21 22 22 23 23 23 31 give_rose
 
Тетяна Горобець (MERSEDES) відповів на коментар НАДЕЖДА М., 01.01.1970 - 03:00
Дякую тобі моя дорога за щирі слова... Приємно це чути...
 
ГАЛИНА КОРИЗМА, 26.09.2011 - 20:27
cry 12 16 Написано від щирої душі. Думаю, що це правдива і повчальна історія для всіх і для молоді зокрема. Я вітаю вас 12 16 19 flo32 flo13 flo32
 
Тетяна Горобець (MERSEDES) відповів на коментар ГАЛИНА КОРИЗМА, 01.01.1970 - 03:00
Дякую вам Галинко за щирі слова... Так, інколи життя приносить і таке... А молодь нехай учиться на помилках старших... Заходьте буду рада...
 
Сподобалось. Події викладені гарно, змістовно. give_rose
 
Тетяна Горобець (MERSEDES) відповів на коментар Валентина Ланевич, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вам дякую... Рада, що сподобалось... Гостям завжди рада...
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  тартак
Mattias Genri: - древесный бардак, это - тартак...
Синонім до слова:  казино
Ниро Вульф: - рулеткодром
Синонім до слова:  тартак
Еkатерина: - лісарня - у Карпатах
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Svitlana_Belyakova: - Похилого Віку
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Валерія19: - Реаліст!
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Сергій Риба: - Сутність
Синонім до слова:  Люстерко
Олександр Лісний: - Віконце дійсності
Синонім до слова:  пілігрим
Олександр Лісний: - Паломник
Синонім до слова:  Мрія
Олександр Лісний: - Політ фантазії
Синонім до слова:  Люстерко
dashavsky: - Лицегляд.
Синонім до слова:  Люстерко
Зелений Гай: - Дивоскельце.
Синонім до слова:  Люстерко
Яна Бім: - Дивило
Синонім до слова:  Люстерко
Genyk: - Вухобач...
Синонім до слова:  Люстерко
Георгий Данко: - Двері (віконце) у потойбічний світ
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Іван Мотрюк: - :12: людина у розквіті сил
Синонім до слова:  тартак
Redivivus et ultor: - Положинський :D
Синонім до слова:  казино
Mattias: - Дурдом! :hi:
Синонім до слова:  Чашка
Тетяна Романів: - Кружка
Синонім до слова:  Чашка
Redivivus et ultor: - Кварта
Синонім до слова:  Чашка
Кому боляче?: - Горня, філіжанка
Синонім до слова:  тартак
Ulcus: - дзиньхрусь, різоліс, пильок
Синонім до слова:  Чашка
Genyk: - Горнятко!
Синонім до слова:  тартак
Genyk: - Лісопоїдач
Знайти несловникові синоніми до слова: 
Bella America: - Надія
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Genyk: - ВСТОЯНИЙ
Синонім до слова:  Людина середнього віку
dashavsky: - Ні тут, ні там.
Синонім до слова:  концерт
Зелений Гай: - музопляска
Синонім до слова:  казино
Зелений Гай: - гральня
Синонім до слова:  казино
*SELENA*: - азартофобник
Синонім до слова:  казино
Svitlana_Belyakova: - ігроблуд
Синонім до слова:  концерт
dashavsky: - Виступ
Синонім до слова:  казино
dashavsky: - Дуригріш.
Синонім до слова:  концерт
Genyk: - П"янісімо,п"янісімо...
Синонім до слова:  казино
Genyk: - Барліг
Знайти несловникові синоніми до слова:  казино
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  концерт
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Микола Холодов: - Середняк
Синонім до слова:  Мрія
Ростислав Сердешний: - мерехтіння або жевріння бажань
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Genyk: - Екваторик
Нові твори