Намалюй мені осінь кольором неба.
Відігріюсь у фарбах віршів біля Тебе:
Тонким пензликом - синь,
а тонесеньким - просинь -
І малюється осінь, малюється осінь.
Намалюй мені осінь кольором листя.
Дай до Тебе хоча б у віршах притулиться.
Охра золото в зелень неспішно наносить -
І малюється осінь, малюється осінь.
Намалюй мені осінь кольором поля,
Що зерно віддало, але ще не вхололо.
Хай малюнок простим олівцем -
і з натури...
Я тепло прочитаю з цієї гравюри.
Усе йде.
Все минає...
І це промине.
В осінь цю - як в минулу! -
Ти не бачив мене.
Не залишилось зустрічей, поглядів, слів...
Але осінь лишає малюнки віршів.
магія... "ґуґл"... не треба мене підносити... може, я й пам"ятала про це, але впевненість - треба було перевірити про Шевченка... взагалі, я цю фразу знаю англ. мовою, Абрахам Лінкольн її використав у своїй передвибірній промові...
Ольга Медуниця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...яке порядне товариство зібралося в цьому магічному ґуґл'і...
Все йде, все минає — і краю немає.
Куди ж воно ділось? відкіля взялось?
І дурень, і мудрий нічого не знає.
Живе… умирає… одно зацвіло,
А друге зав'яло, навіки зав'яло…
Т.Шевченко "Гайдамаки"
але ця фраза почалася від староєврейської фрази " і це теж мине"(англ. "and this too shall pass")... я тут тільки-но прочитала, що за однією з легенд євр. фольклору, цар Соломон хотів мати каблучку, яка б у будь-якому настрої йому була до вподоби (щоби приземлити або надихнути, коли треба...) от йому й накарбували на ній цей вираз...
Ольга Медуниця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Наталю!
Яка Ти розумниця!
Я про Соломона знала, а у Шевченка - ні...
часом зайві слова, часом гріють промови,
перестрибують ночі і дні через лаз,
і буває нестримано, щиро, так ново
відчувати все в перший і надцятий раз...
Ольга Медуниця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чудовий вірш, Олю! Весь розфарбований! А от на рахунок "гравюри" я підтримаю Наталку. Вибач....
Ольга Медуниця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, пані Наталю!
Ви навіть не уявляєте, яка я Вам вдячна! За що вибачатися?
Це ж класно, що люди мають різні точки зору і спілкуються!
Дякую за підтримку!!!
не має бути буквально... але ця гравюра посередині вірша (де є кільцевий "малюнок", швидкий, олівцем, він рухається, дихає, живе, змінюється, ... і бумс посередині "гравюра" - мертва, друкована, незмінна, відбиток, який тепер нічим не змінити... у гравюрі нема тепла, вона - штампована, механічна, а малюнок-оригінал з якого ту гравюру зробили - завжди неповторний... ось чому мені гравюра туди не вписується... (а не тому що я вузько на термін дивлюся...) і коли я читаю останню строфу, у мене складається враження, що кожна осінь неповторна у тебе, незважаючи на те, що
В осінь цю - як в минулу! - Ти не бачив мене.
, тобто вона не може бути гравюрою за твоєю ж філософією... все минає, лишаються вірші, але ж вони теж не гравюри, а жмутки листя - всі різні...
Ольга Медуниця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Наталю! Я приймаю всю Твою філософію стосовно цього вірша!
Прочитавши коментарі, Ти побачиш, що в Тебе є і прихильники і ті, хто думає інакше.
А я чим більше про це все думаю, тим більше мені хочеться цю гравюру тут залишити.
Гравюра - мертва?
Що б сказали ті, хто її "штампують"?
А фотографія? Вона яка? Жива чи мертва?
А друкована книжка?
Може саме тому: "тепло прочитаю з цієї гравюри" - немов передбачала цю дискусію.
Я от не знаю куди тепер "притулитись" зі своїм "притулиться". Щось нікуди воно "не тулиться"
Наталю! А тут є "плагіат".
У моєї улюбленої квіткової художниці (квітковішої просто не знаю) Катерини Білокур є картина "Усе йде, все минає."
Я коли дивлюсь на неї (на репродукцію, звичайно!) - завжди мені сльози на очі навертаються.
з ритмом у мене тут така штука вийшла... вже бачу: у тебе наголос на третьому складі у кожному рядку (якщо є ще наголос на 1-му або 2-му, тоді він - прохідний!)... а мені так хотілося у кожній строфі в третьому рядку мати ще й наголос на 1-му складі... як на Охра...)
і тоді все в тебе ок з але, я просто була в іншому ритмі... але мені важко читати по-твоєму... я навіть чужі вірші хочу на свій кшталт переробити - за таке не "обожнюють", а під зад дають (по секрету - я за фахом мистецтвознавець, тільки "на ранній пенсії"...)