Як тихий струмок повесні оживав, забринів –
Влюбилася дівчинка в хлопця з сусіднього дому,
А потім дізналась, що жити їй – декілька днів…
І так написала, не кажучи й слова нікому:
«Не виживе Бог без Богині, інакше пітьма…
Ти мій диво-Бог! – Я повірила в Бога так пізно…
Хоч я іще пишу, а втім, мене майже нема,
Хоч ти не дізнаєшся, як я прощаюся слізно.
А розум тобою так легко, так сильно сп’янів!..
(Кохання в дванадцять немає, повторює ненька)
І навіть якби я прожила ще тисячу днів,
Ти й так не звернув би уваги – я надто маленька…
Вже завтра, як сонце зійде, то моє голубе
Заквітчане небо погасне, відчувши утому… –
І інші блакитні очата зустрінуть тебе,
Коли ти несміло й самотньо ітимеш додому…
Живи, мов за двох! Наче я в тобі також жива,
Живи і не думай, що завтра твоє не настане, –
Живи до ста літ. Вір у те, що стаються дива
І серце не знає осіннього, тільки весняне.»
…Як тихий струмок літом пісню дзвінку вигравав,
Одному красивому хлопцю набридло трагічне
І він не писав! Хоч і болю свого не ховав… –
У воду ступив, де ховалося небо і вічне.
14.09.2011 р.
Ой та Ви тут трохи перебільшили(навіть забагато )...я наче пишу щось там(хоча останньо моя муза мене недолюблює)...А до Вас мені ого ще тягнути і тягнути...коротше далеченько...та всеодно,дякую Вам за тепло...
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не правда, Ви в усьому кращі за мене ) Я ледар, а Ви повна енергії ) Ви головне пишіть, не звертайте уваги на музу ) пишіть, поки вона сама не зверне на Вас уваги
І Вам великого везіння... Тай твори не обовязково песимістичні мають бути(хоча саме такі в душу западають)...тепер буду слідкувати за вашими поезіями... Величезного ВАМ НАТХНЕННЯ...
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну це дуже не гарно, що ви забуваєте такі хороші свої твори... Тому я рада , що нагадала Вам про нього...і справді є що читати...велику душу мають ваші поезії
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
я лінивий поганець але от перечитав, і знов хочеться щось песимістичне написати
Наталю, бажаю Вам везіння, Ви дуже світла!
Фільм бачила. Але у Вас ніби два фінали. І другий - дещо слабший, і, на мій погляд(але це моє власне бачення, тому не приймайте близько до серця )недоречний.
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
чуттєво до сліз... дорослі не вірять (не можуть уявити)у справжність кохання у 12 річному віці, натомість 12 річні не вірять (не можуть уявити) у справжність кохання у доросому віці....кохання завжди є ....від того моменту, коли людині починають подобатись люди (хлопчикам дівчатка в дитсадку )... у кохання немає єдиної форми....і це не означає неможливість кохання, якщо людина не може цю форму уявити ...
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Оце так коментар, читаю, задумуюсь над кожним словом... Ти романтик і філософ, Колю! А кохання - так, часто воно незбагненне. Іноді поєднає таких двоє людей, що всі диву дивуються, а іноді і найближчих поєднати не хоче
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую...
от є в мене вірш, над яким і я, пишучи, плакав буквально сьогодні! Щось не те зі мною... Боюсь його публікувати...
ну ж на позитиві треба зосереджуватись!, а я...