Бряжчать дощі сторІнками дахів,
стікають краплі з вигинів строкатих,
промоклі пальці західних вітрів
розписують бруківку, мов плакати.
В міських анонсах дощ і знову дощ.
Складає осінь лист, немов намисто.
в дзеркальних спинах мокрих сірих площ
тролейбуси "рогаті" бродять містом...
Ми ж так любили дощ…вогні вітрин,
глінтвейн гарячий у старій таверні,
кумедних звірів в плетиві хмарин,
Бальзака й Ліну, і митців модерну.
Спиняти час, і оберти Землі,
спихати в ринву доленьку лукаву,
писати пальцем « Я люблю…». На склі.
І випивати залпом … третю каву.
PS.Проте й у Долі забагато дір,
чекають нас, на жаль, і біль, і втрати.
Стих дощ. Лягають вірші на папір..
...життя ж нам двічі - не переписати.
Минулого року коли приїхала у відпустку додому, то внучок Юрасик мені сказав:"Бабусю, а я їхав в Франківську на рогатому автобусі! ". Я тоді розміялася щиро і подумала, що гарна уява у дітей. Бачу, що у дорослих теж є "рогаті" автобуси. Класно
понимаешь, Миша, редактируя комментарии, ты вводишь в заблуждение людей. Вот я не знал о такой стороне комментирующего, а теперь знаю. Комментарии - это лучшая характеристика того, кто комментирует, потому что часто человек раскрывается и показывается без маски. Удаляя такие проявления настоящего лица это лицо обеляется. Это плохо. Тут был один авторитет, который мне в личный чат написал такооое. Он думал что инфа эта исчезнет, а про снимки экрана видимо не в курсе. А я сохранил и всем показал. Больше его тут нет (под своим именем)
Не редактируй историю. Пусть каждый в ней выглядит именно таким, каким он есть, без украшательства
Михайло Плосковітов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
..каюсь це був перший раз..якраз потрапив у ненастрій чоловік, тому і шкереберть.)