У світі файлів-ілюзій
І надшвидких технологій
Сказати "стоп" собі мусиш,
І зупинитись хоч трохи.
Змір́яєм пульс в гігабайтах:
Серцебиття - як мотори,
Реальний світ - це флеш-карта,
І павутина навколо.
Пройдуся завтра вранці босоніж по росі,
Душею посміхнуся цій вранішній красі,
Із джерела нап"юся цілющої води,
А потім знову й знову ходитиму сюди.
В запалі назриваю я квітів польових -
Веселих і яскравих, пахучих і живих.
Скупаюся у річці, поніжусь на траві,
І сонцю поклонюся за теплі літні дні.
Як грім вриваються звуки -
Мій ворог-брат електронний,
Немов вмирає з розлуки:
Пора. Беру телефон я.
Кардіограма екрану
Повідомляє, як данність,
І посилає сигнали:
Пора вертатись в реальність.
А десь грозою небо вмивається гарненько,
Щоб стало веселіше й чистіше навкруги.
Он ніжиться на сонці Мурлика - кіт сіренький,
А гусочка веде своїх маляток до води.
І соловей щебече свою чарівну пісню,
Аж вітер, закохавшись, заслухався і стих.
П"янкий запах живого ял́инового лісу...
Як хороше навколо - так хочеться цвісти.
Знов сервер будить свідомість,
Клавіатура до бою:
Прийшло вам N повідомлень...
Пора. Прощаюсь з собою.
Виходить розум за межі,
Наказ природи, як данність -
І віртуалні мережі
Я перетворю в реальність.
