Сусіда мій - стрункий, немов бамбук.
І в мене не зіпсована осанка.
Йому пасує білий архалук,
Мені яскрава личить вишиванка.
Глухих між нами не існує брам -
Розділені садиби перелазом.
Мою родину кличуть на Байрам,
Стрічаємо Великдень з ними разом.
Щодня частує вістками зі ЗМІ,
Я пригощаю у спекоту квасом.
Радіє він, що знаю Нізамі,
Мені вгодив, цитуючи Тараса.
Зі слів сусіда я - його баджі*,
Я, відповідно, зву сусіда братом.
Коли із ним зустрінусь на межі,
Завжди цікаве є що розказати.
Летять із вікон репліки меткі
З обох боків у наші рівні спини.
То із своїх насиджених кутків
Жартують ревно наші половини.
* - сестра (азербайджанською мовою).
Галина, здравствуйте, получил пару дней тому назад е-мейл от Вас! Спасибо, что написали, что у Вас все ок! Продолжаем цикл в журнале!
Галина_Литовченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Доброго дня, Євгене! Журнал отримую, правда два останні номери в по 2 примірники. Можливо двічі зробили редакційну передплату? Один №8 подарувала Данилові Кононенко, в ньому теж надруковано його вірш.
