Сьогодні в нас святковий день.
День незалежності сьогодні,
Та обездолені й голодні,
Не чують радісних пісень.
Бо сім десятків літ вели.
Казали - Рай не за горами.
Ми з лозунгами, прапорами,
Немов зачумлені ішли.
Вели до комунізму нас
Не мрія і не власна воля,
Канчук, налигач і сваволя
Та фатум, у проклятий час.
Ми вірили поводирям,
Бо недовірливих чекали
Склепіння соловецьких ям,
Тортури та лісоповали.
І знову нас кудись ведуть.
Та от куди, якби ж дізнатись?
На що тепер нам сподіватись.
Яку ж тепер торуєм путь?
Прийшла уже нова пора.
Тепер ми "вільні й незалежні"
Наївно думали належне,
Прийде й до нашого двора.
Та ні, навколо пустодзвін.
Чи ми сліпі мов кошенята,
Голодні у холодній хаті,
Не бачимо тих перемін?
Жирують ворони й круки.
Між ними війни та розбірки,
І соромно від того й гірко,
А дні складаються в роки.
Ні! Всі ці роки ми не йдем!
На місці топчемось уперто,
І треба визнати відверто –
Ганьба нам, що ми так живем!
Чи маемо сьогодні ми державу?
По всій країні наче ллється лава
І все горить, тріщить і мерехтить.
Ми живемо у центрі всій Європи,
Ми вільні, та неначебто холопи
На панщині, чи ні - на чужині,
Повинні гроші сім"ям заробляти,
Покинувши родини, рідні хати....
Країно! Ненько, ми ж твої сини!
З народження й до віку. Сивини
Своєї й зморшок ніде нам сховати.
Вмирають люди і порожні хати
Як сиріти стоять уздовж шляхів,
Їх привиди лякають дітлахів.
Колись народ наш так любив співати,
А зараз вряд чи де почуєш спів...
євген уткін відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Приємно бачити і читати однодумця не тільки по духу, але і по стилю. Дякую Вам за таку творчість! Написано ніби просто і легко, але з таким болем і так правдиво! Захоплююсь!!!
євген уткін відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дядь Жень! Не задорьте вы поросль там! в том, что не умысливаете в силу своей местечковости классической)))
євген уткін відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Фёдор! Исходя из заглавий Ваших стихов, нетрудно составить Ваш моральнопсихологический портрет. Мне кажется что если бы Вы жили в то ужасное время, то Вы были бы одним из тех извергов, а если бы небыли то Вы бы познали весь ужас сталинского режима, и у Вас было бы совсем другое мировоззрение. А то что Вы язвите пытаясь меня оскорбить и унизить, только подтверждает моё предположение о Вашем портрете.
досить актуальна тема написання. Й справді життя не має за що назвати гідним. І найприкріше те,що нічого,на жаль,вже не зміниться,бо навіть як тільки з'являються люди,що хочуть зробити щось для країни,а не для кишені,їм тут же закривають рота.
євген уткін відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Правду кажете, та всеж будемо мати надію, що
з"явиться Карлелюк, Гонта чи Голота. Терпець не безкінечний і невистачає лише іскри, чи то мені так здається...
Доброго дня Вам!Ні,я ні в якому разі нв хотіла сказати,що Ви, особисто,нічого не зробили,чи не робите.Вже цей один вірш зробив богато.А мої узагальнення-наслідок від спілкування спілкування з моїми співвітчизниками на чужині.Пробачте,якщо образила Вас.Всього доброго і успіхів Вам!
Звичайно-ганьба!Та ось тільки я ніяк не можу зрозуміти,чому ми все звертаємося до якоїсь третьої людини?Чому не почнемо кожен з себе?Не запитаєио самі себе хто ми і що ми?І що,зрештою,зробили ми ,кожен з нас,для процвітання нашого краю
євген уткін відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ваше запитання у порожнечу, це у комуністів було улюблене запитання . Було годину балакають і не зрозумієш про що, на зразок( воно то так, потому шо шож, через те , що ага!) Так і Ви, почни з себе, а чому Ви думаєте, що я не починаю з себе? Чи я, або хтось інший повинен кричати на кожному кутку - Ось я зробив те, або інше. Та те ж саме звертання до третьої особи, як Ви зазначаєте, це і є уже якась дія.Чи не так?
Дякую Вас за увагу і не байдужість. Спасибі і за коментар. З повагою Євген.