Шукаючи себе серед різнокаліберних верств населення і моди,
Серед численних списаних речень про життя дрібним почерком,
Між кілометрами холодних, розбитих, об"їздних доріг
Ґвалтуєш щоразу думки вихлопними газами...
Блукаючи серед трамвайних німих зупинок...
Виглядаєш себе очима поміж сірих гримас, байдужих перехожих...
Втискаючи у вуха навушники глушачи навколо реальність,
Обходячи калюжі розпачу уникаючи ударів вітру в обличчя..
Шукаєш…можливо знайдеш себе серед ночі,
Поміж розстібнутих ґудзиків і туго підперезаних ременів,
В масивних золотих прикрасах і фальшивими посмішками,
Вливаючи в себе синьо-зелений абсент і фальш,
Топиш свою безпомічність в прозорих фужерах,
Усвідомлюючи залежність та невідворотність,
Ти таки віднайдеш себе під ранок,
Розтоптаний від тиску головної болі на ліжку,
Чи на холодній сирій підлозі з нудотною огидою до минулого,
Складаючи спогади вчорашнього мов пазли,
З розумінням своєї безмовної слабкості ...та відсутності сили волі…
Сила волі, насправді, - такЕ є,
Що за нагоди можливо надбати!..
І стати зубастим, холодним солдатом,
Щоб побороти усе в собі тЕє -
Що слабке є...і тендітніше від самой вати!
MADLEN відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
саме так=)))я погоджуюсь що життя повне оптимізму,сама така хм..наші теж пити деякі не вміють я б сказала а віршик..якось навідь і незнаю як такий вийшов хотілосьтрішки поексперементувати і дякую за візит
а так все добре 
хотілосьтрішки поексперементувати 
дякуюююю!!!!
сама б не впоралась 
