Пригадалась бабуся Їленка,
І хатинка старенька, мала.
На бабусі темненька сукенка,
А в очах - аж по вінця тепла.
Два віконця схилились докупи,
Двері, врослі в дощатий поріг.
Пересохлі свої шкаралупи
Розкидає крислатий горіх.
Хоч вітрець повіває лиш трішки,
З тихим стукотом на моріжок
Обпадають біленькі горішки
І ховаються в сіна стіжок.
Промайнула картинка в уяві,
Мов розвіяна дрібка золи.
Маю очі зелені, мов трави,
Карі очі в бабусі були…
21.07.2011
Ох, рідні наші бабусі....дідусі..стареньки хати
Я дедушке тоже посвятила стих..правда его тут нет,если можно. то с Вами поделюсь!!!
Жизнь и смерть – две половинки,
Что рядышком идут,
Мы думаем – все вечное,
Секунды же бегут.
Есть рядом человечек,
И пусть себе живет
Когда-то точно знаю
Меня судьба сведет.
Мне позвонить не трудно,
Но время вовсе нет.
Вот завтра, послезавтра
Зайду опять в обед.
И время убегает,
А я все не иду,
И жизнь же протекает,
Успею, не сбегу.
Я трубку поднимаю,
Вот точно позвоню,
Нет только человека,
От горя утону.
И не найти уж рядом,
Нельзя поговорить,
Я столько так хотела,
Но не успела жить.
Цените человека,
Время не жалеет.
И глупый еще тот,
Кто думает – успею!
Я вспомню все, что можно
И что уже было,
Хочу переиграть все -
Уже не суждено.
И капают слезинки,
Но горю не поможешь,
Общаться лишь в молитве
Теперь могу, как с Богом.
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Хороший вірш, від душі написаний. В ньому вилито переживання, висновки, застереження автора. Галочка, а ти ще десь на поетичних сайтах друкуєшся? Яких?