Одиночество в мире, кишащем людьми
Где на каждые два метра – три трупа, два лба
Это норма
__________________
я прох́оджу, як хмільний Тезей,
лабіринтами л́юдських ідей,
де за кожним незримим кутом
змучені діти й батько з питвом.
я злітаю (невдаха-Ікар)
понад підлість і л́юдський запал,
а у хмарах змарнілих ідей
обгораю, як крила від фей
я приблудою х́оджу в горах
наче мудрий й сміливий Геракл.
та звитяги мої непомітні,
бо так важко прославитись гідним
й на останок із піни морською
(Афродітою) сх́оджу ходою
невблаганно зіницями звожу –
всякий люд я із розуму зводжу.
та, знімаючи з себе личини,
у самотності т́ону невпинно
з кожним метром мій важчає подих
надто тісно мені між народу
Хорошее стихотворение
...я тут комментарии прочла...
знаешь, одиночество никогда не было моим бичом, а вот благодарности и признания хотелось... обратное - было неприятным... ну, как же?!
а потом, откуда неизвестно, пришло понимание того, что всё что делаю нужно делать любя сам процесс или не делать вовсе (прислушиваться к своему внутреннему "хочу" и "могу" на предмет получения радости)... тогда не обидно от реакции окружающих и не пропадает очарование жизнью...
Троянда Пустелі відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
правило бумеранга 100% действует только в случае "зло не приходит одно", то есть когда делаешь шота /комута/ фигово и оно тебе возвращается, а иногда стократно, мать их..
все остальное (плюсики) - это исключения. и.. побольше вам их
Троянда Пустелі відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
слишком уж редкие исключения, я б сказала... ты меня понимаешь
можливо звичайно... легко помічати темряву дій і слів інших, а свою? твій світ починається з ТЕБЕ в першу чергу... який світ носиш в своїй душі, такий з часом і починає тебе оточувати..з часом... не все одразу
може й ідеалістка, але отак живу
Троянда Пустелі відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
значить у мені, за твоєю логікою, суцільна темрява... шо ж... отак і живу
я вмішаюсь... думаю, що правило бумеранга діє і очевидно, що хороші вчинки стають плюсиками нам на майбутнє. але ці плюсики малюються крейдою і ряд щоденних пристрастей і негативних почуттів по відношенню до інших, які часом вирують у нас неосвідомлено, то оті плюсики стираються... мабуть треба не лише РОБИТИ добрі вчинки, але й навчитись контролювати свої думки... щоб вони в першу чергу були завжди світлими і серце готовим прийняти та зрозуміти кожну людину, якою б вона не була...от тоді лише енергія світла огорне тебе...або як ми кажем - бумеранг повернеться...
а ми тут про мізантропію,блін..
Троянда Пустелі відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
мілая, знаєш, мені здається, ти трохи ідеалістка...
Як часто, роблячи щось добре і світле людині, ти потім отримуєш від неї ножа у спину? То скажи, як потім знову навчитися довіряти людям, перестроювати свої думки на позитив? Якщо цих ножів зібрався цілий арсенал для воюючого племені…
То чи можливе огортання себе "тією" енергією світла, якщо навколо суцільна темрява людських вчинків, дій, слів, помислів… ?...