лялька з фарфору на застеленому ліжку,
де ти, той, що подумки малюєш їй сльози?
Синя Борода з дитинства марив небом,
розмальовуючи блакитними квітами та птахами
усі кімнати свого неіснуючого будинку,-
зараз там радіють життю ляльки з фарфору.
Де ж ти, мій казкар із продірявленим серцем?
байдуже, що тобою створено сотні принцес, -
кривавий відбиток на першій сторінці
і може напишемо вдвох безперервну самотність.
Залишки свята голками під холодною шкірою,
я бачу твої блукання перед тим як заснути.
Часом в моїй голові помирають стихійно метелики,
тануть сніги і крапають бальзамом на твоє чекання.
Де ти блукаєш, мій вільнодумний відлюднику?
я ненавиджу кімнатні рослини,
ти забуваєш їх поливати в іншому світі.
Дивишся з викликом в очі усім перехожим
і ще не чуєш моїх вигадок.
Знаєш, колись ми перетнемся
чи перетнем вулицю разом...
Сині птахи і квіти сповзуть із стін,
розстелить ліжко фарфорова самітниця
і жодної казки на ніч...
Близьке!
" І диво сталося: Чарівник усе згадав. Тепер залишалося тільки зробити одне-єдине диво: позбавити іграшку душі… Адже він був добрим... Чому? А хіба ви не здогадуєтеся? Що ж так? Хм… Щоб Лялька стала просто лялькою…
А її полістиролове лялькове тільце ще довго лежатиме нетлінним там, на міському смітнику..." http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234077
"Часом в моїй голові помирають стихійно метелики,
тануть сніги і крапають бальзамом на твоє чекання.
Де ти блукаєш, мій вільнодумний відлюднику?"
...є тут щось фатальне...
Biryuza відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мольфаре, часом то корисно 
Близьке!
дякую 
