...........................................................заходилась криком,
рвала у кров зап'ястя
десь на межі щастя
своя власна...
вільна і дика.
(H&N: bdsm|нарис на душі)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237330
липень у мене вкрав рими і сенс існувань,
місяць із номером сім, дзвінко, мов нота сі
в нашім мінорі закреслив усі слова.
руки подряпані: кров і малиновий сік
кажуть змінилася, погляд зробився важкий,
стала багато всміхатись, справляю враження,
взяла за правило: краще ні з ким, ніж з будь ким
стала не те щоб розумна, але розважлива.
губи - полин, на плечі грають в карти демони,
тим, хто не бачить, здаюся доволі мирною.
інша в душі жила... інша... тепер де вона?
та, що заходилась криком тоді над вирвою...
губи - полин, на плечі грають в карти
демони,
тим, хто не бачить, здаюся доволі мирною.
інша в душі жила... інша... тепер де вона?
та, що заходилась криком тоді над
вирвою...
Ляля Бо відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Бувають моменти,коли ми шукаємо себе,намагаємось розібратися в своїх думках,спонтанних емоціях...Творчі люди це переживають особливо гостро-хронічно,я б сказала.Та пройде трохи часу і все ляже на свої місця,буря стихне.Вірш-як крик душі,щирий,без прикрас,зі справжніми живими емоціями
Ляля Бо відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
завжди приємно мати читачів, що здатні так глибоко перейматися проблематикою твору. дякую Вам!
Це щось... Слова душі, біль серця, тремтіння рук ... такий стан, який так знайомий тим хто хоч раз в життй щиро кохав, а всі його почуття розтерли в порох, і розвіяли по вітру... Співчуваю... Час лікує рани... Але цей період є самим гіршим моментом твого душевного існування, бо в чей час ти не живеш, ти тупо існуєш... Знаю, бо пережив це на собі... і розумію ...
Ляля Бо відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
