Червнева ніч, ще люди спали,
Країна сонною була,
Коли фашистські бомби впали,
Десь на околиці села.
І запалали по країні
Міста, містечка, хутори.
На голови людей невпинно,
Смерть сипалася із гори.
Крізь пожарища, плач, прокльони,
До нас у дім прийшла війна.
Життя людей, скількох мільйонів,
З собою забере вона.
Чума коричнева загрозу,
Несла з собою, горе й жах.
Червоне військо раз по разу,
Що день на нових рубежах.
Відходило із України
Тамуючи і біль і гнів,
Бо залишали тут родини,
На милість, лютих, ворогів.
Та не скорилася країна,
Диктату кованих чобіт.
До бою стали всі єдино,
Щоб скинуть ненависний гніт.
З загарбниками воювала,
Також і армія УПА .
Чому ж тоді вона діждала ,
Лише ганебного стовпа?
Чому від тебе Батьківщино,
Така невдячність та хула?
Вони ж стояла до загину,
Щоб ти щасливою була.
Щоб ти соборна й незалежна
Жила – загинули вони!
Вшануй героїв як належно –
Це ж твої дочки і сини!
Для мене особисто за батьківщину воювали тільки УПА, остальні за сталіна ката!
євген уткін відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Якби ж то в Червону армію наші діди, батьки, дядьки, брати ішли добровільно, тоді б я погодився б із Вами, а так потрібно вшановувати і тих - і тих. Та це лише моя особиста думка і мені б не хотілося б щоб вона не стала якоюсь перепоною у наших дружніх стосунках. З повагою Євген.
