Ми вас впустили у свій дім,
Дали безпечно хліба-солі,
Ви ж поглумились над усім,
Нас заарканили в неволю.
Ви наші звичаї змели,
І сплюндрували нашу мову.
А хамство й зраду завезли,
Пролили море сліз і крові.
Ви – ненаситні хижаки
Без Бога, жалю і поваги.
Ваш аргумент є кулаки,
Ваша культура є – ГУЛАГи.
З історією, як з людьми,
Зробили глум, знущання в пресі.
І брешете що ми – не ми,
А клаптик ваших інтересів.
А гетьман дружбу укладав,
Ви ж спотворили у покору.
Відколи ви – одна біда,
Мільйони жертв, голодомори.
Ми, як і всі, не є святі!
Та ми самі з цим розберемся!
Ви лиш вступіться нам з путі,
А ми воскреснем й розростемся!
12.05.2011.
Пора забути старі кривди,
не зважати на образи,
Ми всі люди - люди сильні,
Не в словах вся наша влада,
Полюби свою ненависть,
Приголуб криваві землі,
І почуєш незабутнє,
Стукотіння свого серця.
тарпик відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
такі кривди незабуваються,бо й знову можуть повторитись,роздивіться уважно!
