Писать! Про щось і не по темі:
Про спокій, гнів і резонанс.
Як розум з серцем не в тандемі,
Вірші завжди рятують нас.
Ми сублімуєм просто в римах,
Ллємо на аркуш суті душ.
Що всі тримають за дверима,
Кладем у строфи – кроком руш!
Про те, що є, чого немає,
Про те, що буде, що було.
Хто прочитає вірш, не знаєм...
Не ДЛЯ ми пишем, ВСЕ ОДНО!
Так, іноді аж свербить - так писати хочеться. Як казав Жванецький "ПисАть, как и пИсать надо когда совсем невмоготу".
Софія Соловей відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Десь чула, що відмінність таланту і геніальності полягає в наступному:
талант - писати коли треба, а геніальність - це неможливість не писати, це постійна потреба
Пасиб! Дык, разница вкусов - нормальное явление.
А учиться... Ну, это, наверное, слишком. Но, ежели хотите совета - пожалуйста. Старайтесь оттачивать форму, ритм, рифмы. Объявите для себя охоту на нестандартные образы и те же рифмы. Что бы кто ни говорил - это важные вещи. Пренебрегать формой можно только тогда, когда это осознано и обусловлено. Эх, мне бы самому теорию почитать - некогда...
Софія Соловей відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Благодарствую, Евгений! Будем оттачивать. Спасибо за конструктивную критику.
С уважением.
Не, правда! Знаете, не всё Ваше мне идёт. Но уж то, что пошло... Мимо не пройду.
Софія Соловей відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Могу сказать то же самое: не все Ваше чувствую и не под всем могу подписаться, но есть и такое, чем угощаю друзей. Вот недавно сестре читала о Вашем скрипаче, когда та приезжала...
Вообщем, у Вас есть чему учиться.
С уважением.
Про що ми пишем?...
Пишем про все.
А більшості про душу...
Вона одна гріхи несе
А це ох важко - сказати мушу.
Бо який же без душі поет..
Софія Соловей відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так і є: пишемо про те, що для нас має значення в даний момент...
А це дійсно важко. Просто говорити про те, що нас не турбує, але про те не хочеться писати
Дякую, з повагою