Чи то вже люди подуріли,
Чи то тепер такі роки,
Де пшениці й жита родили,
Тепер зустрінеш смітники.
І край дороги, і на луках,
На кладовищах, у гаях –
Та не усохнуть людям руки ,
Та не бере їх божий страх,
Це ж гріх великий - чи забули ,
Що ми нащадкам донесем ?
Я хочу, щоб мене почули
Не можна жити одним днем.
Не можна жити лиш для себе,
Щоб все тобі, а іншим щоб
Ні сонця ясного, ні неба -
Хай кінець світу, хай потоп.
Можливо , так воно і буде.
Впаде на землю божий гнів.
Якщо думки не звільнять люди,
Й серця свої від смітників.
Нехай живе земля віками
І за добро віддячить нам
Хлібами, квітами садами
Красою вічною – життям.
Ця тема і мені не дає спокою.Давно задумав написати про це,та поки що не знаю як підступитися до цієї теми.Для збереження ритму поміняйте лише одну літеру- "І" на "Й" і все буде-ляля,тобто:"Де пшеницІ Й житА родИли..."
На рахунок "пшениці..." різниця є, бо для римування приходиться читати слово пшениці з наголосом на останній слог, а це, погодьтесь, не є "літературно"... тому я і запропонував Вам таку заміну... навзаєм - воля Ваша
Гарно... я б тільки поміняв "Де пшениці..." на "Пшениці де...", а взагалі - "риба гниє з голови"
євген уткін відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Воно то можна і поміняти та я не вбачаю ніякої різниці,та окрім того мені здається, що так як є то легше читається.Відносно того, що риба гніє з голови то гріх з Вами не погодитись бо так воно і є.Жто найбільший браконьєр? - Риб. нагляд.
хто найбільший хабарник? -той хто має доступ до влади і т д .
