-В мене жінка гарна й статна,
І справжнісінький поет.
-Та для мене ненаглядна,
То завжди авторитет.
-Монолог читає – мене устидає,
Я лежу під ліжком, тримаюсь за ніжку
- Знов по зав’язку набрався?
- Знов на корок наступив?
-Нализався, насмоктався –
Все, що міг уже пропив
-Я не суперечу, думаю про втечу,
Знаю її вдачу ледве вже не плачу.
- Де тебе чорти носили,
-В «Глорії» чи в «Абдули»?
- Мабуть знову з кумом пили,
Признавайся , де були?
- Мабуть у шинкарки – у циганки Варки?
- Ой, спалю прокляту і гуральню й хату.
- Вилізь пико препогана,
Виб’ю . я із тебе блуд.
- Чорта лисого кохана,
Краще я побуду тут.
- Шваброю штурхає –мене виганяє,
-А я у куточку – мов на яйцях квочка.
- Розійшлася поетеса ,
Не вступаю в діалог,
- Бо не маю інтересу,
Краще нехай монолог.
-Ох ти проклятущий, розходиться дужче.
- Я тебе дістану, вмить тверезим станеш.
- З сумом слухаю кохану,
І чекаю той момент.
- Коли Галочка дістане,
Головний свій аргумент.
- А в моєї Галки, аргумент – качалка,
Через те під ліжком тримаюсь за ніжку.
