І ми ішли так дорогою ішли. Вона мовчала,а я не міг ні про що думати. Тільки про те чи притулюсь я до її дупки ще раз ,ще останній разочок чи ні. Так безперечно,я був закоханий у її дупку,пружну сексуальну дупку яка дарувала радість,а інколи і зігрівала мої коліна.
І тут я подумав. "Блін а якшо я її кину?Чому б і ні?" - і тут у моїй пустій голові почали малюватись картини вони були ідеальнішими ніж в якогось там Ван ГОга. Картини холостяцького життя,сцени в яких я гуляв з різними дівчатами,ще на одній картині була зображена чоловіча долоня з безіменного пальця якої падала обручка,потім картина де я бачу усіх своїх друзів море пива і себе у смішних плавках з сердечками... Ну мої думки можна описувати до нескінченності,в загальному мене переповнювало лиш одне почуття - майбутньої свободи і ... ні не суму а п*янки.
І тут душа переповнилася моїм улюбленим коктейльом з пофігізму і не менш ароматного цинізму і я усміхнувся сам до себе. "Чому ти усміхаєшся як дибіл?"-вона помітила.
"Та ні просто дещо собі згадав!"
"розкажи!"- і вона зробила свій улюблений вираз обличчя-неначе порося якому дали не його уюблеблені "лушпайки" з яблука а якусь чорну ікру.
"та ні нічого" - з цими словами я закурив сигаретку,і подумав що мені треба це зробити саме сьогодні.
"О кицюня"- вона враз вигукнула це огидне слово. "Кицюнями" - вона називала усіх своїх знайомих чи то дівчат чи то хлопців,але передімною виникла якась незрозуміла фігура,висока під 2 метри істота,була вкрита волоссям,як людина-вовк.Аж пізніше я дізнався,що це був хлопець і її найкращий друг.
Ця фігура зігнулася в три погибелі щоб бути на рівні з моєю Крісті і отримала від неї поцілунок. І ми пішли далі. Але коли я затягнувся і поглянув на неї я мало не подавився димом. Вона виплювувала жмутки волосся з свого ротика.Це було так смішно і схоже на маленьку дитину яка покусала кота.
ПІсля цього я зрозумів що нам потрібно розійтись остаточно.
"Крісті..."- наважувався я.
"ПЩо?"-плювала і відповідала вона.
"нам треба розійтись!Від цієї хвилини ми вже не пара."
Очі її вилізли на лоба і почервоніли,жмутки волосин так і залишились у роті,а шкіра почала світитись як гірлянда на ялинці.
"Я ... я теж про це думала"-голос її тремтів як погана скрипка в невмілого скрипаля.-"Я тебе більше не хочу знати!"-а це вона вже сказала як бойова єгипетська цариця Клеопатра.Крісті розвернулась і пішла,а я ще довго сміявся як Джокер у фільмі про Бетмена...
Ось так і закінчилась наша любовна історія.
