Мого дитинства край мрійливий,
Моєї пам'яті земля!
Знайомі, ніби друзі милі
Гаї тінисті і поля.
Бузкові присмерки палають,
Або ж ясні зимові дні –
Всім серцем я благословляю,
Дарую їм мої пісні.
А небо до нестями чисте!
І я благаю знов і знов:
"Зіграй же, акордеоністе,
Про юність, щастя і любов..."
В мені минулі дні і ночі
Живуть, немов солодкі сни.
Тут був і перший мій дзвіночок,
Тут був і вальс мій випускний.
Тут виріс я, змужнів та стрінув
натхнення, мов розлив ріки.
І вже зростають в Україні
моїх віршів рясні рядки.
А небо до нестями чисте!
І я благаю знов і знов:
"Зіграй же, акордеоністе,
Про юність, щастя і любов..."
Уздовж дороги скрізь – тополі,
Хоча в снігу, та все ж живі.
Я не шукаю іншу долю,
Ніж цей блакитний буревій.
Немов від чарів побілілі
Поля і луки, і гаї...
Мого дитинства краю милий,
Надії й спомини мої...
А небо до нестями чисте!
І я благаю знов і знов:
"Зіграй же, акордеоністе,
Про юність, щастя і любов..."
22. 02. 2004.
