Сирени хвіст позичили в жар-птаха,
Сирени верещать як пугачі...
Сиренам на усі замки - одні ключі,
Хоча завжди живуть у клітці страху...
Сирі мазки на полотні свободи,
Яєчна шкаралупа уже на сонці
Боки загріла. Губи - в молоці.
І навкруги - єднання у природі.
Широке поле, загорілий лан,
Волосся його, що травою зветься,
Сиренам хвилями здається,
І захлинутися у них - таємний план,
І нявок лісових закликать в гості,
Нові пір'їни з казок виплітать,
І сфінксами в байдужих запитать,
Чи знали, що таке Любов, чи тільки тости
Кричали на весіллі свойому...
Я знаю казку. Лиш одну.
Дивлюся за вікно і її пишу.
Люблю життя, як Бога я люблю,
Й Тебе, моя сирена благовіща...
