Набридло...Не хочу, а верніше не можу більше так існувати(жити).Іноді хочеться заритись в постіль, щоб ніхто не бачив і не чув.Розривітися щосили, закричати...В такі тупі моменти, я просто хочу лиш одного взяти мило і вірьовку і, піти топитися...Бо часом розумію, що я стала об'єктом бажання і обожнювання...
Навіть мої друзі-хлопці, відносяться до мене по-іншому, їм просто важливе моє тіло, а не мої почуття і мозги в яких, хоч що-небуть, але є...Я ж натомість ніколи і нікому свого тіла не даю.Про таких як я говорять:"Цнотлива патріотка!", хоча я мала вже опит і не один у інтимних стосунках.О, так, я не одна із тих похітливих дівчат, які з будь ким, при будь-яких обставинах. Але чому в усих складається саме така думка?
Ненавиджу, коли якісь душевні потвори дивляться мені в слід, хочучи лише доторкнутись до мого тіла. Та це все фігня, в порівняні з тим, що розпускають, як баби "базарні."Їх погляди такі пекучі...та ладно...
Я не бажаю, бути об'єктом обожнювання...Бо це сексуальне поклоніння вимотує....Дай, боже, чоловікам розуму, а нам терпіння...Що правда кожна по-різному до цього відноситься та всеодно дай...АМІНЬ!!!!
