Я в двері навіть не стукала. Зайшла і зразу зустрілася з синім рідним поглядом мами. Вона сиділа в кутку кухні біля великого круглого столу і чистила картоплю. Картопля була дрібна, але мама на це не зважала. Я вже давно зрозуміла, що хвилини, проведені за чисткою картоплі були для неї відпочинком, а ще - хвилинами роздуму, спогадів.
Я стояла на порозі і вдивлялася в рідне обличчя, хотілося розгладити морщинки біля очей, зітерти з посмішки невловиму печаль. Мама посміхнулася і теплО, яке поверталося з далекого дитинста, обгортало мене, розливалося якимсь дивним почуттям в душі і серці.
Мамина посмішка з кожним днем була сумнішою, бо не можна було зменшити тягар років, тягар радості і болю, тягар сумнівів і образ.
Роки... Так непомітно нанизувалися намистинки днів на нитку життя! І були ті намистинки різнокольоровими : чорні, білі, червоні. На жаль, чорних намистинок було більше всього, бо мамине дитинство пізнало голод, ранню смерть батька і молодшої сестрички, а юність пройшла через війну. Та й потім, після війни, намистинки днів не завжди радували маму своєю яскравістю.
Я в двері навіть не стукала... Зайшла... і проснулася. Тепер цей сон повторюється і повторюється: мама в кутку кухні біля великого круглого столу... І вже хвиля болю і втрати наповнює серце і душу,бо мене ніколи не зустрінуть на порозі батьківської хати синій рідний погляд і посмішка з невловимою печаллю.
Прочитав - і мороз по шкірі! Буквально
за годину до цього почав писати про своїх маму і тата! Вони мені також сняться...
Царство небесне всім нашим рідним і близьким, шо покинули нас...
Радченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сергію, це тому, що ми вже пізнали біль втрати і ро-
зуміємо один одного.
...А я перед собою побачила бабусечку,ім`ям,якої мене назвали...і цю картопельку дрібненьку,і ті зморшечки,яких хотілося торкнутись і ті рученята,стомлені від роботи...і намисто її життя,де дійсно так багато чорного...Дякую,Олю,за такий,вічний, болючий спомин...Зі слізьми прочитала...Вічна любов і світла пам`ять... http://xxlsite.narod.ru/i/candel/01.gif
Радченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Зачепили... Так, у материнському погляді - увесь світ. І мені часто сниться один і той самий сон, тільки у ньому бачу батька, якого вже багато років немає поряд. Вірю, що ті, хто у наших серцях завжди поруч, тому приходять у наші сни.
Радченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00