Юдоль спокути тіні власних пітьом,
Що з зиском в сім спокус придбали душі
За найсвітліші промені у світі,
Земля невтомна в пошуку зворушень.
Гойдаючи людей довкіл Світила,
Що має їм нагадувати вічність,
Щоденним тліном відбиває тіло
Людське на тлі своєму й перед вічі
Відбиток кида кожному, як доказ,
На площину доріг з життя в нікуди,
Підозрюючи, що свого речдоку
Ніхто з живих не визнає до суду.
Трагедії: цунамі, землетруси…
Мабуть, це – рок, і ми усі – невинні.
В своїй темниці кожен в’язень мусить
Зізнатися собі у власній… тіні?!
На розі всіх вітрів і сил тяжіння,
Під чорнотінним саваном скорботи,
Сама в собі немов у домовині,–
Планета-покуть.
І її істоти…
Архангел підлетів, перехрестився
Й на висхідних потоках смутку й туги
Хрест-навхрест меч в земній залишив вісі:
ЗЕМЛЯ
Початок світу – Калі-юга
А нас покуда не трясёт.
И что нам Ангела потуги?
Ведь Кали-юга - наше всё.
Нам так удобно в Кали-юге.
Попала в колесо нога,
Да-да, в то самое, от Будды...
Махнём-ка летом на югА
Мы на прирученном Гаруде!
ВозОк - покруче поездов,
И не наедут контролёры.
А Рагнарёк - к нему готов.
Вы говорите, он уж скоро?
Богдан Ант відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Это русизм или действительно перекрёсток? Вроде и так и так складывается.
Й на висхідних потоках смутку й туги
Два "й" тут явный перебор.
Может будет полезным
Богдан Ант відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
здесь пересечение двух значений: перекресток и роза ветров, мы ж в билингвистичном мире живем с тобой, полагаю, всем это семантическое созвучие понятно.
А два й создают необходимый в этом месте напряг. Спасибо за критику, первый раз кто-то что-то дельное сказал
