Згадав я ту, що покохав в шістнадцять,
Коли були юнацькі ще роки.
Тоді їй виповнилось літ п’ятнадцять,
Стрічались поглядами в школі ми.
Сміливості не мав я говорити,
Все затаїв у глибині душі.
Хотів лише повз неї проходити,
Зворушливо було тоді мені
Її краса мене причарувала
І бачити я іншу не хотів.
Спливав той час і школа вже минала,
Я так і не сказав їй жодних слів.
Тепер далеко розійшлись дороги,
Здається це все було у вісні.
У кожного свої в житті пороги,
Я ж не забув захоплення свої.
Крізь час я намагаюсь оцінити
Те, що колись припало до душі.
Його не варто, певно, ворушити,
Хай буде добре милій тій в житті!
31.08.2010р.
Це так мило... , але водночас сумно ...просто ті, юнацькі почуття це було щось неймовірне, чисті, справжні почуття - і більше нічого зайвого....А ще сумно із-за того, що теперішнє покоління 15-16 років має зовсім інші цінності
Дуже гарно, сподобалдось
С.Плекан відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Миколо!
Сумно, але справжнє кохання серед сучасної молоді рідко зустрічається. Тому і сучасні сім'ї досить часто розпадаються.