Хтось напише листи -
їх читатимуть, плачучи нишком.
Хтось блукає у снах
чи живе просто так, навмання.
Хтось байдуже гортає любов,
як вже читану книжку,
а, напевно, є хтось,
що співає про неї в піснях.
Окрім щедрих людей,
що запалюють щастя, мов свічі,
не забравши собі
ані крихти від цього тепла,
є багато і тих,
що, напевно, не раз і не двічі
свою совість топив
у безодні підступного зла.
В цьому вирі життя,
в лабіринтах премудрої долі,
заблукали удвох.
Задзеркаллям приховано суть.
Їм, нарешті, любов
прошепоче жадані паролі
і святі почуття
цвітом ніжним весни проростуть...
хм...читаючи тебе (можна на ти?), помічаю, що у нас дуже багато схожих образів та зворотів, це, чомусь, приємно)))
вірш гарний, лише слово "свічі" ріже вухо, хіба є таке в укр. мові?
She said: gray... відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Думаю, що є. Та все добре. У тому числі схожі образи. Спасибі
Такий відверто-правдивий, душевний і ніжно-тремтливий вірш... Дуже сподобався 
