_____ _____
...
Головне - не дивитися в очі..!
До мене прикуті десятки пекучих поглядів. Ха...! Будь-ласка!
А у мене - внутрішня еміграція!
Люди, не зачіпайте мене! - Вжалитесь...
Я втомилася від НЕЩИРОСТІ!
От саме тому, напевно, і погодилась на "Дивачку". А ЩО..?
...в мене було пів-сотні варіантів...
але ж я не зможу прочитати ЖОДНОГО!..
Ну не розумію я цих людей!!!
...
_____
_____
Важко, дуже важко так читати вірші...
Це ж не сидячи за монітором, ... , на самоті...
_____
_____
...якось так, навіть трохи ... боязко...
але страхом хорошим...гарним.
Знову я щось "начудила" в своєму блокноті... :)
Чекаю той погляд, ніби вирок.
А слова це ... це далеко не все ... зараз говорить тиша ... слова просто слугують потрібними паузами ...
Важко, дуже важко так читати
прозу...
_____
_____
________Самотня________
Сидить і дивиться, самотня, у вікно.
Десь там живе її крилата мрія.
Вона пила чуже - життя вино.
Не так до щастя, як до оп"яніння.
Втікає мрія - не наздоженеш.
Із часом не зіграєш в доганялки...
Вама вже й так, поволі хрест несе,
І засинає під осінні ранки
Знов цілу ніч писала свою музику:
"То й дарма, що ніхто не почує.
Отак, по-волі, може, якось звикну,
Бо в мене тільки ж місяць і ночує."
Сидить, самотня, грає і мовчить...
А завтра - знов, в чужу буденну мрію.
У неї більше серце не щемить,
У ньому поселилось дивне "Вірю!"
_____
_____
Цей перший сніг і та, як з казки осінь,
Те перше щастя вічності хвилин.
І перший дощ, і перша очей просинь...
Все починалось зовсім без причин.
Без обіцянки вічності, без смутку,
Все як повинно, все іде, як слід...
...
Цвіте собі, не в"яне. Не страждала.
Завжди щаслива... - Чи не пізнаєш?
А все-таки, чи сльози проливала... -
Це знаю я. І ти це знаєш теж.
_____
_____
Де я?! - Ні вічності, часу...
Роздоріжжя років. Це маленьке просте перехрестя.
Як знайти, як обрати потрібну трасу?
і чи зможу свій хрест донести..?
_____
_____
Не грає дощ симфоній. Я - арфістка.
Лечу, як голуб, за дахи висот.
Ні, я одна. Я не буваю різна. -
Хто як піде за душу - горизонт.
_____
_____
Бо вже коли дозволити пропасти, -
То це лише - у супереч себе!
_____
_____
Я розповім, але трошки пізніше....
Мені, чомусь так душу потрясли,
Самотній голуб, що шукає тиші.
Самотні птиці, що в граніт вросли.
_____
_____
ID:
221362
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 10.11.2010 20:44:35
© дата внесення змiн: 31.08.2018 18:53:10
автор: Аліна Шевчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
