Для того, щоб милу знайти, вчив про космос і лоції;
Розлука пройшла. Зустріч каже: «Та ти не мастак!..»
Можливо, вертаються ще час від часу емоції,
Одначе: не з тими, не всі, не для цього, не так.
Піду. Із туманами, снами, думками і зливою…
Напевне, я впав, та на щастя упав на батут;
Я хочу щоб ти була вічно і всюди щасливою,
Однак: не зі мною, не зараз, не дико, не тут.
27.09.2010 р.
чесно кажучи, в мене - коли як - то ідея, то почуття, а там і вірш сам пишеться) взагалі коли я напишу який-небудь вірш, мені здається, що я його давно знаю. от таке в мене буває) а на стихи.ру ласкаво прошу - заходь у гості, завжди рада) дякую тобі за розуміння
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Зайду я от сьогодні під обід буквально два рядочки придумав, то вони мене цілий день муляли, муштрував той вірш зі всіх сторін, то з кінця, то з середини... не завжди все пишеться з початку
тільки так може переживати дійсно закохана людина, адже згодом, пересилюючи свої бурхливі емоції та інколи дурні ревнощі розумієш, що найголовніше - це щастя коханої людини, незалежно з тобою, чи без. глибокий вірш, можна вчитуватись та знаходити нові відтінки. дуже сподобався
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дашенько, Ти психолог і філософ
Особисто я, кожного разу перед написанням, вже маю в голові якусь ідею. В когось натхнення - а в мене ідеї. Цікаво, а в Тебе як?
давно мрію перечитати Твої російськомовні вірші, тут і на стихи.ру... Зрештою, прочитаю, і сам щось напишу на російській - Твої вірші надихають
дякую Тобі!