Заспівай мені пісню мамо,
Ту, яку ти мені на сон співала
І люльку гойдала - колисала...
А з твоїх вуст текло світло,
Було мені від слова твого
Так тепло, мило і привітно...
Я очі жмурив від нього,
Сопів від задоволення,
Не розуміючи ще того,
Що очі твої вже зморені,
Що тобі теж треба спочити,
Голову до подушки притулити.
Не заспіваєш мамо вже мені,
Бо пішла твоя душа за світи,
Залишивши мене наодинці,
З плачем і болем в душі.
Розкажи мені казку мамо,
Про котика-муркотика,
Про хитрого лиса і курочку Рябу,
Про рукавичку і сірого вовка,
Про зайчика- побігайчика,
Про півника і козу-дерезу,
Про ялинку і Івасика-Телесика....
Мамо, я так тебе люблю!
Не розкажеш мамо вже мені,
Бо я вже виріс і сам посивів,
Не зринуть з вуст слова твої,
Бо тебе нема та я ще не зрозумів...
Не прихилишся до мого плеча,
Пішла до Бога твоя душа,
З любов`ю у серці до тебе,
До но нього молюся я.
*******
Мати, мого друга, пішла з життя.
(Дякуючи Богові моя мама жива і здорова)
Дякую. Просто душили мене сльози і гіркота, що в його душі була, мені передалася. Особливо сини дуже плачуть за матерями... А коли був ще один в неї і вона вирішувала всі проблеми і правила долею, частіше в угоду собі, а не синові... та не будемо про погане.
Важко передати словами смуток від втрати. ..Це так. Душевний вірш. Проте, вибачте, раджу трішки дещо підправити: "не розуміючи" - окр.: "наодинці"- разом. В кінці забрати зайві букви